Теза про те, що “Україна потроху виходить в економічної кризи”, озвучена нещодавно міністром фінансів України Сергієм Марченком, є занадто суб’єктивною і скоріше це – видання бажаного за дійсне, – вважає перший заступник голови Вінницької ОДА (у 2014-2019 роках), а нині – голова Вінницької територіальної організації партії “Європейська Солідарність” Андрій Гижко. Він тривалий час працював в економічному секторі виконавчої влади й має власний погляд на економічні та політичні процеси, що відбуваються в Україні та на Вінниччині зокрема.
– Пане Андрію, нинішній уряд оцінює стан речей̆ у малому бізнесі за кількістю реєстрації̈ нових ФОПів. Раніше посадовці також «міряли» ситуацію з підприємництвом подібним чином?
– Причини для реєстрації ФОПів можуть бути різними: від спроб створити дрібний бізнес до зменшення податкових зобов’язань великих компаній. Кількість реєстрацій не відображає реальної картини.
У попередній період (2014-2019 роки) ми аналізували не лише кількість зареєстрованих суб’єктів малого бізнесу, але й кількість ФОПів, які припинили свою діяльність; кількість ФОПів, які не звітують (це показує, що вони не ведуть активної діяльності і відповідно скорочують робочі місця). Також надзвичайно серйозно порівнювались показники частки податків від малого та середнього бізнесу в загальних обсягах податкових надходжень кожної громади.
За сьогоднішніх обставин (зменшення купівельної спроможності населення, відсутність реальної підтримки малого бізнесу з боку Уряду та місцевої влади) – надзвичайну стурбованість викликають низка факторів – це тінізація економіки, зростання кількості безробітних, посилення репресивних методів контролюючих органів.
Експертні думки про перехід в «тінь» суб’єктів малого і середнього бізнесу нині говорять про 55-60%. Тому зростання реєстрації ФОПів може бути яскравим цьому підтвердженням. Адже саме через спрощену систему оподаткування та спрощення бухобліку відбувається мінімізація сплати податків. А процес повернення до прозорої систем ведення бізнесу може тривати роками.
Кількість зареєстрованих безробітних в Україні зросла за весняні місяці в півтори рази і перевищила півмільйона осіб. Це означає, що при райдужних оповіданнях про створення сприятливих умов для діяльності ФОПів, реальна кількість робочих місць і працюючого бізнесу скорочується на очах.
– За вашим прогнозом, коли і за яких чинників економіка Вінниччини вийде на докризовий рівень?
– Поки рано говорити про відновлення. На жаль, продовжується падіння. Зеленський висловлює надію, що другої хвилі коронавірусу в Україні не буде. Але про ймовірність другої хвилі можуть міркувати країни, які змогли подолати перший сплеск. Україна, судячи з графіку захворюваності, досі не впоралася з першою хвилею епідемії.
Важливо відзначити, що падіння української економіки почалося взимку, ще до пандемії. А зараз системні кризові явища стають тільки більш наочними. ВВП скоротився на 7%, і є ризик, що до кінця року цей відсоток буде – 15.
Атака влади на Нацбанк призвела до зриву розміщення облігацій на 1,7 млрд доларів, втрати 200 млн доларів золотовалютних резервів, заморожування декількох програм міжнародної фінансової допомоги. І все це на тлі значного недовиконання дохідної частини держбюджету і місцевих бюджетів громад. Тому перше, що варто було б зробити владі для стабілізації ситуації – припинити втручатися в те, що хоч якось працює.
Можна наводити безліч прикладів: Енергетика. З точки зору бюджетної наповнюваності Ладижинська ТЕС є одним з найбільших платників податків в Вінницькій області. Протягом 2015-2019 років працювала в режимі використання 4-5 енергоблоків, нині працює лише один. Щомісячні втрати бюджетів всіх рівнів більше 100 млн грн.
Відміна підтримки аграрного сектору через компенсацію 25% за придбання техніки вітчизняного виробництва (така програма діяла у 2017-2019 роках). Така державна підтримка дала можливість щомісячно нарощувати в попередній період обсяги сільськогосподарського машинобудування на 10-15% і зменшити витрати на придбання імпортної техніки (відповідно вивезення валюти за кордон) в півтора рази. Нині така підтримка діє на загальній основі не враховуючи інтереси вітчизняного машинобудування. Щомісячні втрати по області – по 70 млн грн.
– За п’ять місяців до місцевих виборів в Офісі президента змінили очільника області. Наскільки Сергій Борзов впливатиме саме на стимулювання розвитку економічного потенціалу регіону?
– Важко судити про вміння голови ОДА, та й п’ять місяців – не такий вже великий термін, щоб (на тлі системної кризи в країні) нарощувати економічний потенціал регіону.
Вірно помічено, що призначення відбулося за лічені місяці до виборів. Коли з різницею в місяць дружину призначають головою обласного осередку президентської партії, а чоловіка – головою ОДА – питання зайві. Думаю, голова ОДА буде зайнятий швидше вирішенням проблем абсолютно віртуальної партії влади в регіоні, а не економічними перетвореннями.
– Якої Ви думки щодо управлінських якостей нового голови ОДА. Які питання вирішувати найскладніше?
– Управлінські якості Сергія Борзова я оцінювати не можу. У нього, на відміну від більшості представників “зеленої” влади, є досвід роботи на державній службі, проте навряд чи можна згадати якісь конкретні перемоги чи успішні приклади ДУС під керівництвом С.Борзова. У роботі ж йому доведеться зіткнутися з масою проблем.
Питання, які постануть перед Сергієм Сергійовичем – це й підтримка воїнів та сімей учасників АТО і відповідно їх реабілітація, це величезні проблеми в медичній сфері і тут саме головне пояснити людям – де і як їм лікуватись, постійне балансування між інтересами великих холдингів та проблемами громад, в яких вони здійснюють свою діяльність. Нелегкий спадок дістався новому очільнику області від В.Скальского в частині завершення реформи децентралізації, фактично діалогу з громадами та врахування думки мешканців не було.
Місцеві вибори “Слуга народу” явно не виграє в регіоні. Тому С.Борзову, як представнику президента в регіоні, доведеться шукати компроміси з депутатами різних рівнів і представниками різних партій. Це буде непросто. За рік влада не показала, що здатна шукати компроміси і не набула компетентних союзників. Скоріш навпаки. Партія влади успішно перетворює на ворогів всіх, хто її не підтримує, спрямовуючи на них каток репресій. Втрата рейтингу довіри та пошук «відхідних» депутатами – гучні показники ситуації, що склалася. Про зміцнення чи хоча б збільшення кількості прихильників партії влади не йдеться. Не беручи до уваги тих представників, які використовували бренд партії (поки він давав відсоток довіри сам по собі) для власних інтересів чи сьогодні формально одягнуть на себе «зелений одяг», а після виборів повернуться до реальних груп інтересів. Скоріш представники непрезидентських політичних сил, громадськості та бізнесу можуть констатувати, що основний результат влади сьогодні, це – перетворювати на ворогів і направляти на них каток репресій.