Вона може не плакати роками. Коли ж якось із роботи її забрала «швидка»,
зізнається, сльози текли самі. Каже, що і всякі жіночі штучки – не її
слабкість. Має інші хобі: машину ремонтувати, стріляти, на мотоциклі їздити,
город скопувати, траву косити… «В минулому житті я, мабуть, була хлопчиком», –
жартує. Насправді ж її характер загартували труднощі. Перше серйозне
випробування звалилося на неї у 13 років, коли з сім’ї пішов тато. Все це – про
секретаря судового засідання Вінницького апеляційного
суду Галину Агеєву.
– Пані Галино, де Ви народилися?
– В Уладівці Літинського району. У Вінниці живу вже більше 30 років.
– У рідному селі часто буваєте?
– Майже кожних вихідних. Мене ж чекає мама. Їй – 82 роки. Там, у рідному селі, – моє місце сили. Дуже люблю землю, природу.
– А кулінарію?
– Розлюбила. У вісімнадцять, після навчання в одному з вінницьких ПТУ, почала працювати за фахом. Майже 10 років готувала обіди для працівників крупних підприємств міста: радіотехнічного заводу, «Аналога»…
– Ви ще й вмудрилися змінити кухарську форму на військову…
– Так. У 19 років я пішла служити в полк зв’язку. Здійснила таким чином ще одну свою мрію. В армії вийшла заміж. Сама собі, до речі, організувала весілля. Найбільше з нього запам’яталося, як п’ятеро моїх колег-військових у формі танцювали гопака: не встигли переодягнутися після навчальної тривоги. Було, як у кіно!
– Про що Ви шкодуєте?
– Ні про що! Кажуть, Бог посилає найбільші випробування тим, кого любить.
Прес-служба ВАС