Вона – мама п’ятьох малюків. Правда, хрещена. Благодійниця – для дитини, яка
має рідкісну хворобу і живе в інтернаті. Для своєї ж донечки вона – янгол-охоронець,
бо оберігає ледь не кожен її крок у прямому й переносному значеннях. Але в душі
ця молода вольова жінка – маленька дівчинка, яка мріє побувати в Діснейленді і
поплавати з дельфінами. Усе це – про
секретаря судового засідання Вінницького апеляційного суду Наталію Безрученко.
– Наталіє, якби ти була твариною, то якою?
– Дельфіном.
– Чому?
– Тому що ці ссавці – розумні, добродушні і дуже люблять дітей. Я теж обожнюю малюків. І мені ще неймовірно подобається плавати.
– Ти віриш у Бога?
– Так. Але не фанатично. В душі. Намагаюся слідувати його заповідям, допомагати ближнім. У нашій сім’ї є традиція: вже рік ми піклуємося про п’ятилітнього хлопчика, який навчається в спеціалізованій школі.
– Про що ти мрієш?
– Хочу побувати біля Стіни Плачу в Єрусалимі, притулитися до Гроба Господнього.
– Якому подарунку ти зрадієш як дитина?
– Квитку в Діснейленд або в якийсь крутий аквапарк.
– Якою не повинна бути жінка?
– Чоловікоподібною і зовні, і за характером.
– Чим пахне твоє дитинство?
– Хлібом. Його в печі пекла моя бабуся. Вона й досі це робить. Їй – майже 80.
– Хто – твій ідеал?
– Мої батьки. Їхнє життя – це зразок лебединої вірності, любові і взаєморозуміння.
– Якби можна було б почати життя спочатку, ким би ти стала?
– Дитячим реабілітологом. Хочу, щоб усі діти на Землі були здоровими⏸
Прес-служба ВАС