«У мене – дуже просте життя», – так скромно починає розповідає про себе Юлія Чернієнко. Насправді воно у неї – дуже яскраве. Як, зрештою, і сама пані Юлія. Уявіть собі: вона отримала диплом секретаря-референта і подалася навчатися в духовне училище. Каже, не давало спокою захоплення, якому не зраджує вже майже 30 років. Про це й не тільки розповіла консультант відділу діловодства й обліку звернень громадян – канцелярії Вінницького апеляційного суду.
– Юліє, якби ти могла запросити на вечерю когось із великих людей, хто б це був і про що говорили б?
– Андреа Бочеллі. Говорили б про мистецтво, про секрети вокальної майстерності. Заспівали б дуетом!
– В який період життя ти думками повертаєшся найчастіше?
– В студентські роки, коли навчалася в Чернігівському духовному училищі. Я закінчила його з «червоним» дипломом зі спеціальністю «регент». На другому курсі я заміняла вчительку диригування, а на третьому – керувала дитячим хором. Я жила цією справою, дихала нею. З дітьми було дуже важко розлучатися. Всі плакали.
– Від кого в тебе – вокальні здібності?
– Від мами. Вона гарно співала.
– Які традиції є у вашій сім’ї?
– Щовечора після роботи мій чоловік зустрічає мене у фойє суду. І ми разом їдемо чи йдемо додому. І так вже – 14 років.
– Чоловік теж любить співати?
– Так. Свого часу він теж був хористом у церкві. Там і познайомилися.
– Який найбільший гріх для людини?
– Гординя. Голову треба тримати високо, але не задирати носа.
Прес-служба ВАС