У законі «Про свободу совісті та релігійні організації» прописали, що релігійні організації із центром у державі, яка є окупантом і агресором, зобов’язані повідомити про це у своїй повній офіційній назві.
Належність церкви до релігійної організації із центром у країні-агресорі визначається за такими ознаками:
- у статуті ланки організації в Україні містяться вказівки на входження до організації з центром у державі-агресорі;
- статут організації в державі-агресорі містить згадку про ланку в Україні та право керівників ухвалювати рішення в канонічних і організаційних питаннях, що є обов’язковими для осередку в Україні;
- статут іноземного релігійного об’єднання передбачає обов’язкове входження керівників осередку в Україні до статутних органів закордонної організації з правом вирішального голосу.
Протягом місяця з 26 грудня або з моменту проголошення держави країною-агресором Мінкульт перевіряє наявність зазначених ознак курування організації із-за кордону. Якщо знайшли, то в газеті «Урядовий кур’єр» публікують повідомлення про необхідність перейменування української ланки протягом трьох місяців.
Загалом на перейменування відводиться чотири місяці з дня набуття цим законом чинності чи проголошення держави агресором, а якщо йдеться про релігійні громади – дев’ять місяців. Якщо протягом цього часу перейменування не відбулося, положення статуту релігійної організації про офіційну назву втрачають чинність.
Священикам, проповідникам і наставникам церкви із центром у країні-агресорі не можна перебувати у військових частинах ЗСУ, інших військових формувань, в місцях їх дислокації.