У світі, де існують сотні мов, саме слово для опису свідомості – це вже хороша тема для суперечок. Ми всі добре знаємо, що означає бути при свідомості. Загалом, це означає бути при тямі і реагувати на навколишній світ. Також всі люди дослухаються до здорового глузду, уявляючи, як працює свідомість.
Але здоровий глузд можна й обдурити. Наприклад, як пояснити таке явище: якщо хтось, хто втратив ногу, все одно відчуває біль у ампутованій кінцівці, звідки ж походить біль? Можна сказати, що вся справа в голові. Але чи можна повторити це твердження, якщо нога на своєму місці? Якщо відповідь: «Так», тоді на основі чого взагалі можна вважати, що нога була? Про це в статті для Newsweek пишуть професор нейропсихології Університету Кардіффа Пітер Халліган і професор психології Лондонського глобального університету Девід Оуклі.
Одна з причин плутанини в поясненні суті «свідомості» походить від здорового глузду і формальних звітів, які формують дослідження психологічного життя. Зазвичай обговорення відбуваються на основі уявлень про поділ на свідомі, умисні процеси і несвідомі, безвольні процеси. Останні відбуваються поза людським контролем. Приміром, коли люди ходять, у них є свідомі наміри кудись потрапити. Однак, процес переставляння ногами – це несвідома дія.
Виходячи з цього, більшість вважає, що свідомість, тобто суб’єктивне усвідомлення, відповідає за створення і контроль людських думок, спогадів і дій. Але водночас прийнято визнавати, що деякі психологічні процеси відбуваються за межами нашого усвідомлення. Приміром, коли ми беремо в руки ручку, ми знаємо, що збираємося написати. Але добір слів зазвичай відбувається несвідомо.
Ключова рушійна сила, яка стоїть за цим традиційним поділом, походить від людського переконання, що причинність пов’язує суб’єктивне усвідомлення із щоденним досвідом контролю думок, відчуттів і дій. Втім, за останні 100 років зросла кількість доказів, які ставлять під сумнів цей бінарний поділ. Дедалі більш поширеним стає пояснення, що більша частина чи може й весь вміст наших психологічних процесів: думки, переконання, відчуття, сприйняття, емоції, наміри, дії і спогади – все це сформовано за лаштунками швидкої і ефективної несвідомої системи мозку.
Раніше стверджувалося, що попри свою реальність, «досвід свідомості» – це усвідомлення. Не більше і не менше того. Хоч свідомість створена системою мозку, у неї немає випадкових зв’язків з психічними процесами чи контролю над ними. Факт, що особисте усвідомлення містить особисту історію, часто переконливий. Але він не обов’язково підходить для розуміння і пояснення психологічних процесів, які стоять за ним.
Пояснення одного з засновників когнітивної психології Джорджа Міллера добре пояснює ідею. Коли хтось намагається щось пригадати, «свідомість навіть поняття не має, звідки приходять відповіді». Процес, який утворює відповідь, підсвідомий. Це результат мислення, але не такого, яке відбувається спонтанно у свідомості.
Автори допускають, що суб’єктивне усвідомлення, яке і пояснює суть досвіду свідомості, – це насправді продукт підсвідомої обробки. Це спостереження добре описав один з перших соціальних психологів Деніел Вагнер. Він писав, що «механізми підсвідомості створюють і свідому думку про дію, і саму дію, а також відчуття волі, яке ми переживаємо, вважаючи думку причиною дії».