Сьогодні святого апостола Андрія Первозванного, першого проповідника Євангелія на Русі. Андрій раніше був для православної молоді тим самим, чим святий Валентин для католиків – покровителем закоханих. Тобто цей святий «опікувався» справами сердешними і шлюбом.
В ніч з 12 на 13 грудня, перед цим святом, дівчата ворожать на долю і любов.
Інколи це свято називали ще й Калитою, а також Великими вечорницями. Калита – це обрядовий корж, що пікся з пшеничного чи житнього борошна. Він був досить твердим, його щедро обмащували медом і обсипали маком. Потім підв’язували до сволока і парубки по черзі мали відкушувати того коржа – без допомоги рук, тримаючи між ногами рогача або кочергу. Тим, кому це вдавалося, пан Калитинський (охоронець Калити) урочисто змащував обличчя сажею. У дівчат надзвичайно популярним був обряд «засівання конопель» (льону), який виконувався наступним чином: дівчина кидала на землю жменю конопель й спідницею їх «волочила» – торкалася землі. При цьому приказувала: «Андрію, Андрію! Я на тебе коноплі сію, дай мені знати з ким буду збирати!». Були й варіанти: «З ким буду під вінцем стояти», «З ким буду весілля справляти», або й зовсім зрозуміле: «З ким буду спати». Після цього насіння згрібали, брали в пригорщі і несли до хати; якщо в ній виявлялася парна кількість зернин, то «доля знайдеться», а коли ні – потрібно чекати наступного Андрія.
«Сніг на Андрія – зима в завіях», «Якщо до цього дня сніг не випав – зима буде теплою, а як з’явився – довгою і холодною». А ще казали: «На Андрія треба кожуха-добродія».
Вважається, що в цей день гріх щось робити без поважної причини.