Митрополит Вінницький і Барський Симеон – єдиний із 83 учасників Собору УПЦ МП (який відбувся у вівторок у Києво-Печерській лаврі) не підписав постанову Синоду. Нагадаємо, екстрений Собор у своїй постанові серед іншого назвав недійсними і неканонічними рішення Синоду Вселенського патріархату про визнання предстоятеля УПЦ КП Філарета і Української автокефальної православної церкви Макарія канонічними єпископами, а також відмовився приєднуватися до єдиної церкви, оскільки вважає, що автокефалія Україні не потрібна.
Кореспондент поцікавився у Владики Симеона, чим обґрунтоване його рішення і як вплине прийнята Собором постанова на процес створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.
– То чому ви не підписали постанову Собору УПЦ, який у вівторок відбувся в Києві?
– У постанові Собору є такі пункти, з якими я незгодний. Перший з них – це переривання Євхаристійного спілкування з Константинопольським Патріархатом. Друге питання – це способи примирення з тими, хто перебуває у розколі.
Я виступив на нашому Соборі й говорив про те, що ми маємо багато прикладів різних Помісних Церков, які долали розкол. У тому числі я навів найближчий за часом приклад – це був 2007 рік, коли без покаяння, простим розчерком пера, були прийняті до церковного спілкування з Московським Патріархатом ті, кого у нас багато десятиліть називали розкольниками, а саме – архієреї та віряни Російської Зарубіжної Православної Церкви.
Це був яскравий приклад, як для того, щоби з’єднатися з Матір’ю Церквою, ніхто не приносив покаяння, якого сьогодні ми продовжуємо вимагати від УПЦ КП та УАПЦ. Тоді простили і анафеми, і взаємні невизнання, застосувавши принцип ікономії, тобто поблажливості. А ми мало того, що за 25 років майже нічого не зробили для лікування розколу, – великою мірою, через те, що не бажали застосувати принцип ікономії, – так тепер знову стаємо на ті самі граблі.
Я і раніше казав, що, якщо ми хочемо, щоби до нас повернулися із розколу, то ми повинні зробити певний крок. Нам пропонували: ми повертаємось, але за умови, що буде поставлене питання перед Московським Патріархом про автокефалію для Української Церкви. Але ми ж не хотіли сприймати ніяких умов, а вимагали лише капітуляції. А тепер знову, не враховуючи історичного досвіду інших Помісних Церков, ми продовжуємо йти цим шляхом. Я вважаю його хибним, і це ще одна причина, чому я не міг підписати постанову Собору.
– На вашу думку, ця постанова якимсь чином вплине на процес створення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні?
– Я ніколи раніше не приховував, що є прихильником автокефалії, але, як і більшість наших архієреїв, очікував, що ми отримаємо її від Російської Православної Церкви. Цей шлях ми мали на увазі, коли говорили про отримання автокефалії канонічним шляхом. Але останні рішення, які приймаються у Московській Патріархії, та риторика, яка звучить від нашого керівництва з Москви, не дає підстав чекати такої автокефалії. А процеси, які відбуваються сьогодні всередині Української Православної Церкви і, зокрема, прийняття 13 листопада постанови Архієрейського Собору – це, на мою думку, ще одна спроба загальмувати процес надання автокефалії і створення Помісної Православної Церкви в Україні. З нами чи без нас, – вона буде створена, і мені прикро, що ми добровільно виводимо себе з цього процесу, хоча могли б, як найбільша Православна Церква в Україні, яка налічує 12 тисяч парафій, очолити цей процес і навіть диктувати свої умови.
– Чи чинився на вас тиск через те, що не хотіли підписувати постанову?
– Говорили деякі мої брати архієреї, можливо жартома, а може й ні, що потрібно застосувати якісь церковні покарання за те, що не підписав, казали, що за правилами усі мають підписати, вмовляли. Але мене підтримав Блаженніший Митрополит Онуфрій, який сказав, що у нас демократія, і не треба нікого примушувати робити щось проти своєї совісті.
– Владико Симеоне, яким ви бачите подальший перебіг подій довкола створення єдиної Помісної Церкви в Україні у найближчій перспективі?
– Зараз ще поки що ніхто точно не називає дату Об’єднавчого собору, але знаю, що до того часу Президент має намір зустрітися по можливості з усіма нашими архієреями і відповісти на ті питання, які торкаються процесів надання автокефалії та створення в Україні Помісної Православної Церкви. Це своє бажання Президент озвучив під час зустрічі з нами, трьома архієреями, які 13 листопада приїхали в Український дім. Це була корисна зустріч і дуже щира розмова. Я жалію, що у ній не брали участь усі наші владики, адже як і ми, вони мали би змогу отримати відповіді на багато дуже важливих і гострих питань, які дійсно хвилюють і нас, і нашу паству.
– Мабуть, комусь дуже не хотілося, щоби архієреї мали таку відверту розмову з Президентом?
– Не знаю, кому так сильно цього не хотілося, але я впевнений, що Президент цієї зустрічі щиро чекав і сподівався на плідне спілкування з архієреями.
Антоніна Мніх
Фото: Вінницька Єпархія УПЦ МП, Олександр Лапін