Яблука на Вінниччині цьогоріч вродили, як ніколи, та аграрії рекордним врожаям не раді
Через перевиробництво ціни на них упали у 3-5 разів, але й за такий мізер виробники продати їх не можуть ні в Україні, ні за кордоном. Відтак, значна частина урожаю може просто зігнити у садах, причому, в усіх регіонах, де галузь займає значимі позиції. Чим це загрожує вітчизняному садівництву кореспондент запитала у виробників, чиновників та експертів.
ВРОЖАЮ НЕ РАДІ
Вінниччина за обсягами вирощування яблук займає перше місце в країні. У нас в області площа садів наразі сягає близько 27 тисяч гектарів. І майже 40% – це ті, де виробництво яблук відбувається за інтенсивними технологіями. Причому, це притаманне не тільки для сільськогосподарських підприємств, а й тих, які вирощуються в особистих селянських господарствах. А це дуже значна частка, бо там, у приватному секторі, зосереджено близько 10,5 тис. га саду. Тобто, сучасні агротехнології освоїли і ті, й інші. Окрім того, склалися сприятливі погодні умови, відтак, прогнозуємо вал яблук по області десь на рівні 300 тисяч тонн, що на третину більше, ніж зібрали торік, – розповідає директор департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА Микола Ткачук.
Посадовець каже, що наразі в Україні, сусідній Молдові та європейських країнах, які спеціалізуються на вирощуванні яблук, ситуація із врожаями складається приблизно однакова – всюди перевиробництво. Але українські садівники, які втратили традиційні російські ринки збуту, опинилися у гіршому становищі, ніж, скажімо, сусіди-поляки, які можуть продавати свою продукцію на ринках ЄС.
Тож ціни на вітчизняному ринку обвалилися катастрофічно, – розповідає директор Корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолій Семенюк.
До нашого об’єднання входить понад 80 підприємств різної форми власності, які мають близько 15 тис. га саду. Цього року валовий збір продукції в сільськогосподарських підприємствах очікується на рівні 180-190 тис. тонн. Торік це були б гарні гроші, адже ми на цю пору продавали сортові яблука прямо зі саду по 10-12 грн за кг, а зараз реалізовуємо по 2,5–3 грн за кілограм! Але й за цю ціну не завжди вдається продати, бо немає попиту. Яблука беруть лише супермаркети, але тільки на умовах доставки і повернення грошей через кілька місяців. Це при тому, що собівартість виробництва яблук зараз сягає 3,5– 4 грн за кілограм. Бо ми мінімум 12–15 разів мусимо обприскувати сад від хвороб, щоб вони мали товарний вигляд, – каже Семенюк.
За його словами, ще гірша ситуація склалася з технічними яблуками. Себто, тими, які впали з дерева. Цього року їх у 2-3 рази більше, ніж зазвичай: дерева не витримують такої великої кількості плодів і 30% врожаю з яблунь обсипалося. Оптові ціни, за якими їх приймають переробні підприємства, скотилися з 5-8 грн торішніх до 0,8-1 гривні за кілограм цьогоріч! Та й наявні в області заводи вже запаслися сировиною «під зав’язку» й узагалі припинили їх приймати.
Анатолій Семенюк прогнозує, що частину врожаю сортових яблук аграрії притримають «до ціни» у фруктосховищах. Наразі на Вінниччині їх ємність становить близько 70 тис. тонн. Сховища іще на 30 тис. тонн будуються, або перебувають на стадії розробки проектно-кошторисної документації. Як для звичайного року – цього для регіону досить. Але наразі в садках Вінниччини швидше за усе залишиться гнити значна частина врожаю, принаймні, технічних яблук – точно. Адже продавати їх учетверо дешевше від собівартості ніхто не буде.
Що ж стосується експорту, то за оптимальних умов місцеві господарства зможуть реалізувати за кордоном щонайбільше 5% вирощених сортових яблук. Утім, 2-3% – це більш реальна цифра. У 2016-2017 роках окрім країн СНД вінничани їх продавали в Австрію, Індію, Індонезію, Ліван та Ізраїль, а також у Білорусію, але дуже мало.
СПОЧАТКУ ПРОДАТИ – ПОТІМ ВИРОСТИТИ
Загалом, аби продати вітчизняні яблука за оптимальною для сезону ціною у пік найвищого попиту, в українських садках мусять залишити 65 тисяч тонн плодів, вважає експерт – керівник проекту «АПК-Інформ: овочі і фрукти» Олександр Хорев.
Ціну на той чи інший продукт формує ринок, і тільки він. В Україні останні 6 років виробляється в середньому 1,1 млн тонн яблук. Цього року маємо додаткові 65 тис. тонн. Тобто, понад 3,2 тис. хур яблук кудись треба подіти. Ми вважаємо, що за умови перевиробництва не тільки внутрішнього, а й у зарубіжних країнах-виробниках, втримати ціни на українські яблука, якщо вони будуть доброї якості, можна буде тільки у тому випадку, якщо ці «хури» залишаться у саду Тоді можна прогнозувати на квітень ціну українського яблука на рівні 10 грн за кілограм, – каже пан Хорев.
Він вважає, що на експорт яблук, особливо до країн ЄС, як спосіб втримати ціну на внутрішньому ринку, сподіватися не варто.
Ми взагалі не робимо на нього ставку: за нашими прогнозами, він може скоротитися удвічі, бо є поляки. У яких урожай яблук цьогоріч сягає десь 2,6 млн тонн, але є експертна думка, що він може сягнути і 5 млн тонн. А вони також дуже експортноорієнтовані і мають налагоджені канали збуту. Україні зайняти цю нішу буде дуже важко. Бо Польща – це наш ціновий бар’єр до Європи. Вони протягом 10 років тримають ціну, нехай на маленький відсоток, але нижчу, ніж в Україні, щоб ми не увійшли в Європу. Технології вирощування і потужності для зберігання в них розвиваються дуже серйозно. Але деяким нашим виробникам, які працюють за новими технологіями інтенсивного садівництва, цей бар’єр долати вдається, вони прориваються в деякі країни, тож і в нас є шанси зайняти окремі ніші в Європі, – констатує експерт.
За його словами, географія експорту яблук (в натуральному вираженні) у 2017/18 роках була така: Білорусь — 49,3%, Молдова – 19,6%, Австрія – 16,2%, Угорщина – 4,2%, Швеція – 2,8%. Якщо торік експорт становив близько 40 тис. тонн, то цього року вітчизняні садівники зможуть продати щонайменше 25 тис. тонн свіжих яблук. А Білорусь і Молдова залишатимуться основними імпортерами.
На думку Хорева, дуже позитивним чинником і шляхом розвитку для наших виробників яблук є отримання міжнародного сертифікату якості Global G.A.P. Він не є обов’язковим для співпраці з європейськими країнами, але мусить бути в пріоритетах виробників, бо коли цей сертифікат є, у покупців до них буде набагато більше довіри і прихильності. Утім, його здобуття вимагає дуже багато затрат праці та організаційних ресурсів, а також щонайменше 300-400 тисяч гривень.
ВРЯТУЄ ПЕРЕРОБКА І КООПЕРАЦІЯ
Олександр Хорев каже, що переробка продукції – це ще один із варіантів, куди виробникам яблук можна було б збути вирощений врожай. До того ж, це ще й додана вартість, яка залишається на місцях. Тоді йтиметься вже про зовсім інші канали реалізації та ринки збуту. Він вважає, що кількість компаній, які матимуть власну переробку, нехай і невелику, зростатиме.
Утім, налагодження такого виробництва під силу потужним фермерським господарствам, але аж ніяк не одноосібникам. Та й сільськогосподарським підприємствам на розвиток переробки бракує власних ресурсів, а кредитні – дуже дорогі через високі банківські відсотки. Тому врятувати ситуацію могла б кооперація дрібних виробників в обслуговуючі кооперативи.
Кооперація – це тренд на рівні Мінагрополітики, позаяк була заявлена чітка програма підтримки розвитку кооперації і фермерства, але разом із тим, стрімкого розвитку її немає і завищені очікування не виправдовуються. У нас було реалізовано багато проектів зі створення кооперативів, зокрема, обслуговуючих в АПК, за міжнародної допомоги. Як правило, ці проекти дуже нетривалі, за 1-3 роки вони були залишені сам на сам, не могли дати собі ради й розвиватися. Зокрема тому, що в Україні не було сформовано державної підтримки, консультування і навчання щодо того, як їм існувати далі, – каже директор Національної асоціації дорадчих служб України Юрій Бакун.
За його словами, Зараз у країні зареєстровано близько 1100 кооперативів, вважається, що реально працює з них – 640. Більшість із них молочарські, хоча в Україні є приклади успішних плодоовочевих кооперативів, наприклад, – «Гусятинське джерело» у Тернопільській області. Він існує 7 років, а започатковано його за підтримки кількох міжнародних донорських організацій. На підтримку кооперації у нашій країні дуже б спрацювало запровадження держзамовлення для сільськогосподарських кооперативів, або сприяння в реалізації продукції. А складовими елементами розвитку сільськогосподарських кооперативів мали би стати малі сімейні підприємства.
Експерт каже, що програма підтримки фермерства і кооперації в Україні вже є (постанова Кабміну від 7 лютого 2018 року № 86). Цього року вона почала працювати, але не дуже вдало.
Передбачалося виділити 150 млн грн на розвиток кооперації, але умови її реалізації були заскладні. Найбільшою перепоною для участі у ній стало положення про те, що в кооперативі має бути не менше 20 членів. Утім, передбачені програмою преференції поширюються на плодово-ягідні кооперативи, які можуть претендувати саме на купівлю переробного обладнання. 70% вартості придбаного обладнання відшкодовує держава, а 30% сплачує кооператив, але це без ПДВ. У реальності виходить 50:50. До того ж, обладнання повинно постачатися на умовах векселю, який надається в Мінагрополітики, – розповідає Бакун.
Відтак, поки що тільки 2 кооперативи в Україні скористалися цим механізмом державної підтримки, і з виділених 150 млн грн реально пішли на підтримку обслуговуючих кооперативів тільки 1,3 мільйона.
САДІВНИЦТВУ БУТИ? АРГУМЕНТИ "ЗА"
Загалом, сезон збирання яблук іще триває, і остаточні висновки, наскільки вдалим чи ні в економічному сенсі був сезон 2018-2019 років, можна буде зробити тільки на початку наступного літа. Але наявні тенденції можуть суттєво скорегувати прогнози стосовно подальшого розвитку галузі, – вважає керівник проекту «АПК-Інформ: овочі і фрукти» Олександр Хорев.
Торік ціни були високі і вони зростали до квітня. Це спричинило зростання інтересу до вирощування яблук. Відтак, господарства весною активно цікавилися саджанцями і державною програмою надання садівникам компенсації за саджанці. Люди активно везли посадковий матеріал із Європи. Але вже у травні ціна яблук стрімко пішла донизу, обвалившись до 5 грн за кг. Враховуючи нинішню ситуацію, на осінню посадку ажіотажу немає, – каже експерт.
Разом із тим, цьогорічні труднощі не повинні злякати сільгоспвиробників, і садівництво розвиватиметься й надалі, – переконаний директор Корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолій Семенюк. Він каже, що на користь розвитку галузі, зокрема, на Вінниччині, працюють і природні умови, й аграрні традиції, і в сім разів вища, порівняно з рільництвом, ємність трудових ресурсів. Наразі ж від влади виробники чекають лобіювання інтересів вітчизняного садівництва на світових ринках, зокрема, стосовно виділення квот для реалізації плодово-ягідної продукції на ринках країн-партнерів. Окрім того, садівничі підприємства гостро потребують доступу до дешевих довгострокових кредитів для модернізації інфраструктури садівничої галузі і налагодження переробки у невеликих господарствах.
Антоніна Мніх