«Вінницький зять» іде в президенти

Оголосивши про свою участь в президентських перегонах в Києві, Роман Безсмертний, фактично, першим з ймовірних кандидатів почав передвиборчий тур: він уже побував у Львові, Харкові та Одесі. Наступний пункт – Вінниця. З чим він їде до нас?

Насправді до Вінниці Безсмертний приїжджає доволі часто. Адже, по суті, він вінницький зять. Звідси родом його дружина – Тетяна Мокріді. Тут живуть її батьки. І, як розповів Безсмертний в одному зі своїх останніх інтерв’ю, у нашому місті він буває як мінімум декілька разів на рік.

Втім 9-10 серпня буде зовсім інший візит. Вперше Безсмертний приїде до Вінниці як серйозний самостійний політик, який заявив про претензії на президентське крісло. «Вінницький зять» збирає громадськість на зустріч-дискусію «Якої ми хочемо України». На відміну від інших кандидатів у президенти, у кожне місто він приїжджає саме з дискусіями. Менше говорить, більше слухає людей. Далі, каже Безсмертний, на основі почутого у кожному регіоні складе таку собі мозаїку України. І саме ця мозаїка стане основою його програми як кандидата в президенти. 

Історія політика Безсмертного теж інша: він не тільки не належить до жодного з кланів, в тому числі олігархічного, він ще й геть позбавлений скандального шлейфа. У його біографії немає ані корупційних скандалів, ані будь-яких інших.

Шкільний учитель з Київської області на хвилі розвалу СРСР і здобуття Україною незалежності без проблем і адмінресурсу став депутатом Верховної Ради. У президенти він йде також відкрито — навряд чи хтось може сказати, хто за ним стоїть. У тому-то й справа, що за плечима у Безсмертного — лише чималий досвід: від представника президента Леоніда Кучми в парламенті, віце-прем'єра при Вікторі Ющенку до посла України в Білорусі та представника у політичній підгрупі Мінської контактної групи.

Окрім нетипового для кандидата минулого, Безсмертний і кампанію свою розпочав у дещо незвичній манері. Ми вже звикли до стереотипів «гроші-обіцянки-перемога». А тут кандидат заявляє про зовсім інші пріоритети: коли основна цінність — людина, політика не має бути реалізована без суспільного запиту, а суспільний запит — сформований в ході широкої змістовної дискусії та артикульований елітою.

Створюється враження, що він навмисно уникає вже обридлих всім порожніх гасел про «справедливі тарифи» і «нове життя». Хоча все, що говорить Безсмертний, – і про це також. Але він не обіцяє і, мабуть, не буде обіцяти ані великих пенсій, ані мільйонів нових робочих місць – все це ми вже проходили, і все виявилося банальною брехнею.

Єдине, що його хоч якось ставить в один ряд з іншими кандидатами – заклик змінити Конституцію. Небезпечний шлях. Ми вже чули конституційні пропозиції Юлії Тимошенко. Проте, в багатьох склалося враження, що вони продиктовані радше вимогами виборчих технологій, аніж сформовані в результаті глибокого розуміння потреб держави та суспільства. І насправді, в певному сенсі, вони є «антиконституційними», адже сьогодні Україна фактично не має легітимної Конституції — надто довго влада використовувала зміни до Основного Закону для задоволення власних інтересів та перерозподілу повноважень. А просто прийняти нову неможливо через обмеження чинного законодавства.

На відміну від Тимошенко та інших, Безсмертний не пропонує «срібної кулі». Він наголошує на необхідності перегляду самих засад конституційного процесу.

На думку політика, однією з основних загроз існуванню України є розрив між державою та людиною, який з кожним роком поглиблюється. І держава, і Конституція безнадійно відстали від розвитку українського суспільства. Полагодити систему, побудовану на хибних засадах неможливо. Необхідне перезаснування держави — будівництво нової системи, починаючи з фундаменту — Конституції.

Шляхом до цього має стати Конституційний акт — закон який зафіксує повноваження Президента та парламенту у конституційному процесі та встановить терміни ухвалення нового Основного закону або його нової редакції. Безсмертний наголошує, що надважливою у створенні нової Конституції є роль громадянського суспільства — лише тоді вона набуває характеру Справжнього суспільного договору. Він переконаний, що шлях до Конституції так само важливий, як і її зміст. Нова система державного устрою має бути побудована на фундаменті поваги до закону, а не на болоті особистих інтересів, на засадах правди та відкритості, замість брехні та маніпуляцій.

Окрім питання Конституції, Безсмертний торкається і глибших — фактично філософських питань. Серед яких, приміром, питання цінностей, без яких неможливе існування держави. Сутність політики, яка полягає не тільки й не стільки в розмовах під куполом будівлі на київських пагорбах, а твориться на місцях через задоволення первинних потреб людини. Роль еліти — не найбагатших та наймогутніших, а найвідповідальніших. Тих, хто здатен вести за собою.

Зустріч-дискусія з Безсмертним у Вінниці буде присвячена цим та іншим питанням. Пошуку нових сенсів в режимі дружньої розмови. Це не те, що слухати готові відповіді на всі питання. Коли вирішують за нас. За визначенням одного з сучасних філософів, філософія — це наука про щось ще. З Безсмертним та політикою це майже той самий випадок. Але саме це — найважливіше.