Християни східного обряду 2 серпня вшановують пам’ять пророка Божого Іллі (ІХ ст. до Різдва Христового).
З давньоєврейської ім’я Ілля перекладається як «Ягве – мій Бог». У Біблії (в книзі Царств) існує чотири епізоди, пов’язаних з Іллею, які умовно можна назвати «Посуха і змагання на Кармелі», «Ілля на Синаї», «Виноградник Навуфея» та «Вознесіння Іллі».
Згідно з переказом, пророк не помер, а був взятий на небо «вогняним вихором на колісниці з вогняними конями». В українців це свято з давніх давен було у великій пошині й пов’язане з аграрною магією.
Прообразом Іллі став язичницький Перун, як покровитель грому та блискавок. На Херсонщині його називали «громовим святом» або «святом грому». Цього дня намагалися не працювати, навіть не ходили на полювання, боячись гніву Іллі, який може того, хто не святкує, вдарити блискавкою.
Від Іллі починаються горобині ночі та характерний для серпня активний зорепад. Одні вважали: якщо зірка падає і згоряє, то «відьма підхопила її і сховала у глечик». Інші стверджували: коли зоря залишає по собі довгий пучок світла, то «це Україна втрачає дівчину».
Традиційно з Іллею закінчувалися жнива. Прислів’я свідчать: «Жнива кінчаються – осінь починається» або «У цей день до обіду літо, а по обіді – осінь». Після Іллі дітям не дозволялося купатися у водоймах, оскільки ночі ставали прохолодними, й вода помітно вистигала.
Пророка Божого Іллю вшановують не тільки в християнстві, але й в іудаїзмі (пророк Іліях, предтеча Месії) та в мусульманстві (там він відомий під ім’ям Ільяс).