Останнім часом чимало наших співгромадян виявляли схильність продемонструвати патріотичні почуття, так би мовити, без суттєвих фінансових витрат і довгих роздумів. У 2014 р. тисячі українців героїчно обливалися холодною водою в рамках флеш-мобу #IceBucketChallenge (сором’язливо замовчуючи, що витончений «гідромазохізм» – це спосіб зменшити суму передбаченого початковими правилами флеш-мобу благодійного внеску з $100 до $10, адже, здається, все рівно ніхто з учасників не платив навіть «дисконтну» пожертву на користь хворих на бічний аміотрофічний склероз, задля чого, зрештою, й замислювався флеш-моб). Минулого року Україну накрила хвиля #22PushUpChallenge – віджимання учасників мали привернути увагу суспільства до проблем військових ветеранів. Ніби й непоганий задум, але оцінити реальний ефект важко – офіційної статистики щодо того, скільки українських вояків передумали вкорочувати собі віку під впливом цього флеш-мобу, я не зустрічав.
А от днями старт нової кампанії «диванного патріотизму» дав відеоролик, записаний гравцем та помічником тренера хорватської національної збірної з футболу. За великим рахунком, в інших умовах, вислів «Слава Україні!» не мав би такого суспільного резонансу – ну, подобається молодим спортсменам наша країна, то й добре. Якби хорватські спортсмени проспівали б: «Моя ікона – Батьківщина, підіконник — вся країна!», нікому б не спало на думку звинувачувати їх за співання гімну Грузії. Але в нашому випадку ситуація блискавично розвивалася у форматі «Dumb & Dumber»: у Російській Федерації «домашнє відео» Домагоя Віди й Огнєна Вукоєвича сприйняли вкрай вороже (у Держдумі навіть внесли запит до МВС з вимогою притягнути «винуватців» до кримінальної відповідальності за «екстремістські висловлювання і розпалювання міжнаціональної ворожнечі»), перелякані функціонери FIFA, як Пилип з конопель, вискочили з офіційними попередженнями, Хорватський футбольний союз – з вибаченнями, а небайдужі українці кинулися «захищати» хорватських симпатиків нашої держави, виявляючи неймовірний креатив. Розмаїття проявів просто вражало: від традиційних публічних акцій навколофутбольної спільноти до заяв керівництва ФФУ про готовність сплатити накладені штрафи і працевлаштувати одного з героїв історії, від обвалу рейтингу Facebook-сторінки FIFA до закликів масово гайнути на літній відпочинок до Хорватії.
Але спробуємо розібратися спокійно:
- Хорватія не бойкотувала Чемпіонат світу у Росії;
- Президент Хорватії особисто відвідує матчі;
- FIFA і так вже має настільки проблемну репутацію через корупційні скандали, що рейтинг її Facebook-сторінки – просто ніщо (до речі, там ніхто не хоче влаштувати флеш-моб з вимогою позбавити екс-очільника FIFA Йозефа Блаттера українських державних нагород – орденів Ярослава Мудрого ІІ і ІІІ ступенів, ордена «За заслуги» І ступеня?);
- Домагой Віда вже стільки навибачався за своє висловлювання, що це вже просто перейшло межі здорового глузду.
За таких умов подальша «підтримка» і «захист» хорватського спортсмена з боку українських громадян виглядає не зовсім адекватно. Висловлюючись словами Володимира Жаботинського, не варто битися за право бути музикантами на весіллі, коли і гості, і господарі давно розійшлися.
Зрештою, нам всім давно час позбутися комплексу меншовартості. Чому нам постійно потрібно, щоб хтось з-за кордону нас «підтримав»: підсвітив споруди синім і жовтим світлом, продефілював у вишиванці чи вигулькнув: «Слава Україні!» – бодай під пивце?
Допоки ми самі не станемо відповідальнішими – і в думках, і у висловлюваннях, і в практичних діях – нормальної держави нам не збудувати. І ніякі псевдопатріотичні симулякри тут не допоможуть – навіть якщо FIFA закриє свою Facebook-сторінку.