Перелік десяти «неймовірних музейних артефактів» України опублікувало агентство Укрінформ. Зокрема, до ТОП-10 увійшла колекція золота сарматського царя Інесмея, що зберігається у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
Понад дві тисячі років тому на теренах нинішньої Вінниччини знайшов останній притулок сарматський цар Інесмей. Як він опинився у цих землях, за яких обставин пішов до інших світів – науковці ще не з’ясували. Відомо, що по ньому залишились карбовані гроші, які ходили в Ольвії, та його поховання, яке науковці Вінницького обласного краєзнавчого музею віднайшли поблизу села Пороги Ямпільського району. Ця знахідка у 80-х роках минулого століття стала науковою сенсацією, а виявлене під час розкопок золото – найвідомішим експонатом музею.
Це були мої перші розкопки. У жовтні-листопаді 1984 року в селі Пороги Ямпільского району проходила експедиція нашого музею. Керівником експедиції був Борис Лобай, ще у ній брали участь археологи Валентина Загоруйко та Володимир Прилипко. Чому розкопували той курган? Бо на той час на полях працювала зрошувальна система «Дністер» – махіна на величезних колесах, а кургани заважали її руху. Тому фактично це була рятувальна операція. Курган був заввишки всього один метр, і ніхто й не сподівався, що там буде таке чудо, – розповідає заввідділом охорони пам’яток, історії культури Вінницького обласного краєзнавчого музею Марина Потупчик.
За її словами, цей курган нічим особливим не вирізнявся з-поміж інших 600, розвіданих на території Вінниччини. Власне, курганів в області було більше, але у 50-ті роки минулого століття в агрокультуру прийшла глибока оранка і значна їх кількість була знищена. Нині їх можна розпізнати хіба що на аерофотозйомці.
Що ж до «царського» кургану, то спочатку там знайшли поховання, які відносяться до доби бронзи – це так звана ямна культура.
Але коли все було більш-менш розчищене, ми побачили кам’яний заклад і зрозуміли, що це аж ніяк не ямна культура. Почали розчищати далі і побачили величезну поховальну яму, де й лежав сарматський цар Інесмей. Це було справжнє відкриття, значиме і для нашої області, і для України, адже то було перше поховання сарматської культури, виявлене на Вінниччині, – розповідає науковець.
Цар був похований у дерев’яному саркофазі – це свідчило про вплив античності й було знаком поваги до цієї людини й її високого статусу. У поховальній камері також стояли дві чудові амфори із залишками винного каменю, і, звичайно, все, що було на цареві. Зокрема, при ньому лежала гривна – шийна прикраса, у центрі якої – дві конячі голови, які цілують сонце. У цих речах були відтворені основні сили, яким поклонялися люди. Іще був золотий браслет.
Пані Марина пригадує, що через дві тисячі років опісля свого поховання сарматський правитель постав перед очима археологів у червоному шкіряному одязі. Куртка його була розшита золотими пронизками – циліндрами, зібраними в орнамент. Іще на ньому було два пояси – парадний і портупейний. Парадний – чудовий, він мав дві золоті бляхи на залізній основі. На них зображений «хижий» сюжет – грифони, що шматують один одного. І ще п’ять накладок із тамгою – особистим тавром людини, яка там була похована.
Ось ходімо, самі подивитесь, у нас зараз експонуються копії речей з того скарбу, – запрошує Марина Потупчик і показує царські прикраси. – Бачите, елементи з портупейного пояса – чудовий витвір ювелірного мистецтва. Він прикрашений емаллю, має дві повністю литі золоті пряжки. На них зображена людина східного типу з розкосими очима і «хвостиком» на голові, а на грудях у неї – закритий халат. Він сидить за протомою – верхньою частиною тіла пантери і тримає за лапки двох грифонів, які шматують якусь тварину. Дуже войовничі сюжети, чи не так? Та й звіриний стиль відображає суть сарматів – кочівників і завойовників. Тому не дивно, що в похованні й царський меч знайшовся, – залізний, у дерев’яних піхвах, обтягнутих червоною шкірою. Вони прикрашені золотими накладками – пластинкою у вигляді безгривого лева у стані спокою. А на руків’ї меча – лев у стрибку, – демонструє музейниця.
А ще наближені спорядили царя в інший світ срібним кубком із дивовижною ручкою у вигляді невідомої тварини. Далеко не одразу археологам вдалося з’ясувати, що це степовий кінь, на яких пересувалися сармати. Він дуже гарний, горбоносий, теж затаврований тамгою.
Пані Марина каже, що оте тавро й допомогло ідентифікувати, чиє ж поховання віднайшли вінницькі археологи.
Коли ми почали з’ясовувати, хто ж то міг бути, знайшли в історичних джерелах, що у 80-ті роки першого століття н.е. в усім відомій Ольвії співправителями були сарматські вожді Форзой та його наступник Інесмей. Існує монета, яка карбувалася у той час. На одному її боці було зображення володаря ольвіополіта, а з іншого – портрет чоловіка з бородою і напис «Базилевс Інесмей». І оце дало можливість на 90% стверджувати, що у нас був похований саме він, Інесмей, на якому закінчується рід Форзоя. Тамга, виявлена на знайдених предметах, відноситься саме до схеми Форзоя-Інесмея. А те, що вони потрапили до писемних джерел, свідчить, що це були визначні правителі свого часу, – стверджує науковець.
Цікаво, що череп сарматського царя був розколотий. Можливо, його пошкодила при падінні кришка саркофага, але не виключено, що цар загинув у бою. Поки що цього науковці не з’ясували, як і того, яким чином він потрапив на територію нинішньої Вінниччини.
Але це ще не все: біля чоловічого поховання було знайдене й жіноче. Ця поховальна камера була неглибокою і невеликою. Там лежав кістяк жінки із золотими прикрасами. У неї були золоті скроневі підвіски зі скляними вставками, намисто із підвіскою у вигляді метелика, а комір сукні був обшитий золотими накладками. Біля неї знайшли дві посудини – кулястий глек коло голови, а також курильницю, яку, як ми припускаємо, використовували для одурманюючих речовин. Цікаво, що у похованні не знайшли жодних знарядь праці. Ми так зрозуміли, що це дружина Інесмея, жінка царського роду, – каже пані Марина.
Нині копії скарбів царя Інесмея та його супутниці в потойбіччя експонуються на виставці раритетів музею, присвяченій його 100-річчю. Оригінали ж, страхова вартість яких сягає сотень тисяч доларів, зберігаються у запасниках музею, позаяк виставляти їх – з огляду на історичну цінність – дорого і клопітно, потрібна спеціальна охорона. Востаннє їх експонували 2016 року під час виставки «Коштовні сторінки історії Поділля». Утім, можна замовити приватну платну екскурсію і побачити скарб сарматського царя.
До речі, Вінниця могла би й не мати такого надбання, адже опісля виявлення сарматського золота його дуже хотіли забрати до столичного музею скарбів. Утім, тодішньому директору краєзнавчого музею вдалося знахідку відстояти і вона залишилась у Вінниці. З того часу експонати побували в різних країнах Європи, а в Україні їх, вважайте, і не бачили.
За інформацією: Укрінформ