Містяни – відверто про Вінницю на “Дружніх розмовах”

У вівторок, 12 червня,  вінничанам випала можливість обговорити в  неформальній дружній атмосфері усі позитивні та негативні сторони Вінниці та пошукати нові шляхи  розвитку міста. Громадська організація Вінницька Європейська Стратегія запропонувала зібратися  охочим для дискусії «Дружні розмови про місто» на Європейській площі. 

Захід було присвячено Дню друзів, і він відбувався у форматі світового кафе. Зручні місця у кріслах-мішках,  сік та смаколики – все сприяло розмовам і спогадам.  

Христина Дідик, член ГО ВЕС,  принесла дошку з ватманами, там записувала  все, що було озвучено. Кожна сторінка мала свою тему, а під нею влучні вислови громадян. Найактуальнішими та найобговорюванішими були теми сторінок: «Зміни», «Чого не вистачає», «Чим пишається Вінниця», «За що ми любимо Вінницю».

Спочатку кожен поринув у спогади  дитинства та юності, пригадав знайомі, улюблені місця, згадав, чим пишалася Вінниця. Потім по черзі учасники почали висловлюватися.

 Студентка ДонНУ Аліна, приміром,  підкреслила, що у Вінниці є багато пам’яток та особливих місць:

У першу чергу, це фонтани, адже їх у нашому місті дуже багато, і з кожним роком стає більше. Я приємно здивована, що вони всі різні, особливі по-своєму.

Представник поліції висловив своє бачення щодо питання «Чого не вистачає Вінниці»:

Проблема в тому, що саме місто розвивається, але чомусь саме культура людей ніяк не хоче підніматися на новий рівень. Наведу приклад. Я їздив у Нідерланди. Якось  біля  пішохідного переходу побачив, що там стоїть маленький хлопчик, років семи. Мені здалося, що він не знає, як натиснути кнопку світлофора, але через кілька секунд підійшла жінка і теж чекала. Тоді і я вирішив зачекати з ними. Пройшло буквально кілька хвилин, як до нас підійшло ще кілька людей, і аж тоді жителі того міста натиснули кнопку світлофора, щоб перейти дорогу. Тобто, у жителів присутня елементарна повага один до одного. У нас теж робиться надзвичайно багато, і це добре. Тому люди мають цьому відповідати й теж змінювати себе в кращий бік.

Одна з учасниць дискусії зізнається:

Я приїхала до Вінниці півтора року тому. І перша думка, яка у мене промайнула в голові, – «все пропало». Тобто, я жила до цього у Києві і бачила та розуміла щось інакше. Тепер у Вінниці я спілкуюся з великою кількістю людей, і помітила, що люди тут – без масок, вони такі, які є. Багато вінничан спілкується із незнайомими людьми, як із своїми друзями».

У ході розмови городяни виділили для себе найважливіші критерії до теми «За що ми любимо Вінницю?»:

•  за її зелені паркові зони;
• доступність влади;
• комфортність;
• веселих, щирих, розумних людей;
• важливі проекти;
• розвинену інфраструктуру.

Студент медичного університету Олександ Катеренчак виділив три слова, якими, на його дкмку,  можна описати Вінницю: невелика, однотипна, з потенціалом.  Він вважає,  що майбутнє Вінниці не зовсім веселе, адже люди, яким уже за 40, не хочуть і не готові змінюватися та вдосконалювати себе надалі, і своє місто теж:

Вони чомусь застрягли у своїх проблемах, і більше, крім них, нічого не бачать.

Проте, більшість учасників зустрічі налаштовані оптимістичніше.

«Дружні розмови про місто» дають можливість детальніше розглянути і побачити перспективи Вінниці. Зрозуміти, чого не вистачає, що потрібно змінити, і як жити далі. Виховувати у собі свідомого громадянина, не відрікатися своєї думки та прагнути до вершин, створюючи нові ідеї.

Наталя Притуляк,  Аліна Мрига

Фото авторів