У роки Другої світової війни жителі села Яруга, що в Могилів-Подільському районі на Вінниччині, ризикуючи своїм життям та життям своїх дітей, вберегли від розстрілів понад тисячу євреїв.
Нині іудеї, які тоді врятувались і виїхали до Ізраїлю, називають це місце «селом праведників».
Про подвиг місцевих мешканців не пишуть у підручниках історії. Не залишилось і свідків тих подій. Але розповідають про них з покоління в покоління.
Галині Паламарчук про воєнні роки розповідав батько. Він виріс у прийомній сім’ї, що рятувала євреїв на городі.
А город був на горі, там така була криївка, де вони ховались, і вечорами батько носив туди їжу, – розповідає Галина Паламарчук.
Євреїв переодягали в український одяг, називали українськими іменами, вчили хреститись – як православні.
Діток завивали в хустинки під український стиль, щоб не могли розрізнити. Навчали їх хреститися по-українськи, щоб не могли відрізнити, де євреї, а де українці. Вони їх на печах переховували, – говорить сільський голова Зоя Левицька.
У ті часи Яруга була напівукраїнським – напівєврейським селом. Тут діяв румунський окупаційний режим. Про те, що євреїв будуть розстрілювати, люди дізнались завчасно. Про це їх попередили голова колгоспу та староста села.
Вони створили комітети порятунку і розподілили євреїв між собою по сім’ях, – каже вчителька історії Тетяна Христофор.
За три роки хитрості й мовчання українцям вдалося врятувати понад тисячу євреїв у своєму селі. А в місцевому гетто румуни розстріляли більше тисячі євреїв з окупованих територій.
28 липня 1941-го року було розстріляно 1400 євреїв. Братська могила, в яку насправді поскидали євреїв, дихала приблизно ще тиждень, – розповідає вчителька історії.
Зараз на цьому місці від братської могили не залишилось й сліду, але на знак пам’яті про розстріляних євреїв тут хочуть встановити монумент.