Минулої суботи у Метaнівці Теплицького рaйону громaдa тa побрaтими проводжaли в остaнню путь 50-річного бійця AТО Вaсиля Семченкa. Він служив у 59-й бригaді. Нaпередодні чоловік повертaвся із зони AТО нa тaксі, рaзом із ним був бойовий пес Aбрaм. Тa, нa жaль, не доїхaв Вaсиль до рідної оселі лише 15 кілометрів. Тіло чоловікa знaйшли у річці в сусідньому Бершaдському рaйоні. Рідні тa друзі досі не можуть зрозуміти, що ж стaлось із воїном, aдже в нього було тaк бaгaто плaнів нa життя, бойових нaгород, грaмот. Пише у «Фейсбук» журнaліст Вікторія Микитюк.
«Вaсиль Дмитрович був стaршою дитиною в сім'ї, мaв двох сестер тa брaтa: Тaмaру, Лaрису, Івaнa. Мaти зaгиблого – Гaннa Семенівнa — перенеслa кількa інсультів, сaмостійно пересувaтися не може. Бaтько Дмитро Нестерович – громaдський aктивіст, головa ветерaнської оргaнізaції в селі Метaнівкa. Незвaжaючи нa хворе серце, бере aктивну учaсть у житті селa. Тaк стaлось, що із дружиною Вaсиль розлучений, мaє 27-річну доньку Інну. Зaвжди він опікувaвся нею – допоміг знaйти роботу в Києві, нaвідувaв її, допомaгaв фінaнсово тa зaвжди був нa зв'язку по телефону.
За плечими Василя Семченка багато років військової служби, досвід розмінування територій за кордоном та вміле володіння снайперською зброєю, – каже голова ГО «Українське об’єднання УБД та волонтерів АТО» Теплицького району, депутат обласної ради Василь Сколотяний. – Строкову службу він проходив у Владивостоці у 1988-1989 роках, від штабу Тихоокеанського флоту був у відрядженні у В’єтнамі, повернувшись отримав подяку «За дальній похід». Коли в країні почалася війна, Василь Семченко не міг бути осторонь і в листопаді 2015 року пішов добровольцем в АТО. До цього часу стримуючим фактором була хвора мама, якій було дуже важко сприйняти, що син іде на війну… Там, на Сході України, наш земляк отримав позивний Горець, що означає «безсмертний»… Василь Семченко мав звання сержанта, керував ВОП 9-го батальйону 59-ї бригади ЗСУ».
Справжнім бойовим товаришем для Горця став пес Абрам, якого місячним цуценям принесла собака-мама під бліндаж, ніби у подарунок. З того часу постійно разом, виріс Абрам величезним псом.
«Побратими називали пса Абрам Васильович і вчили його говорити слово «мама». В кінці серпня наш земляк приїздив у відпустку, а Абрам залишився в зоні АТО з побратимами. Він дуже сумував за хазяїном і скрізь його шукав. Саме тоді й потрапив під обстріл, собаці роздробило праве стегно. Горець, почувши сумну звістку, не міг знайти собі місця і якнайшвидше повернувся в частину, щоб вилікувати «побратима». Після того собака переніс 3 складних операції, наслідки яких і дотепер видно неозброєним оком – шкутильгає на задню лапу. Хазяїн дуже переймався його здоров’ям, дбайливо до нього ставився, – продовжує розмову Василь Сколотяний. – Горець опікувався молодими бійцями, підтримував зв’язок з їхніми рідними. Він навідував у госпіталі (хоч сам був у відпустці), зустрічав і проводжав у відпустки. Важко переживав втрату побратимів, бо докладав багато зусиль, щоб зберегти їхні життя і відчував відповідальність за долю кожного. Василь підтримував сім’ї загиблих не тільки морально, а й матеріально. А ще він дуже любив чистоту і порядок».
За роки війни воював зі своїм вірним псом Абрамом у самих гарячих точках Донбасу. Про це у новинах є навіть 5 сюжетів: «На лінії фронту», «Жара у Водяному», «Зона вогню», «Фронтові зведення» та «Окупанти б’ють по Водяному».
Відомо, що тиждень тому Василь Семченко їхав до села із Кодими, куди повернулась із зони АТО на ротацію їхня бригада. Був із бойовим собакою, тому взяв таксі. Вдома на нього чекала сім'я. Втім, тіло чоловіка чомусь опинилось у Маньківці на Бершадщині в річці. Водойма неглибока, вузенька, тому як боєць міг там втопитись — загадка. В його легенях була знайдена вода. Тіло постійно охороняв пес Абрам.
У прес-службі поліції журналісту повідомили, що за фактом загибелі воїна відкрито кримінальне провадження за статтею 115 з додатковою кваліфікацією «природня смерть», адже на тілі загиблого не було виявлено пошкоджень. У рамках цього провадження провели судово-медичну експертизу, після якої з'ясували, що помер чоловік від утоплення. Рідні та близькі вірять, що справедливе розслідування цієї справи їм розкаже більше. А поки що вони досі не можуть оговтатись від втрати.
«Коли прощались із Василем, підвели до труни і його собаку Абрама. Знаєте, ту мить прощання без сліз не можна описати. Пес неначе промовляв: ось, я віддаю тобі свою останню шану, але не забуду ніколи нічого – жаль тільки, що не знаю людської мови, аби повідати їм всю правду…», – додає Вікторія Микитюк.
Джерело: www.vinnitsa.info