Білий і пухнастий Білл – вірний, як легендарний Хатіко, – каже про свого улюбленця вінничанин Микола Рудик.
Героя Майдану в лютому 2014 року поранили в голову, коли він виносив постраждалих із палаючого Будинку профспілок. Друг-самоїд, ніби відчув, що сталось лихо, – хвилювався і вив так, що сусіди й досі пам’ятають. Потім сумував і довгі місяці виглядав у віконечко господаря, якого повертали до життя польські лікарі. Чоловікові зробили чотири операції на головному мозку! А коли він приїхав додому, собака взявся за його відновлення. Спочатку просто вилизував прооперовану скроню, а коли Микола, професійний марафонець, потроху почав відновлюватись, Білл став для нього додатковими очима та навігатором.
Так склалося, що Білл не просто домашній улюбленець, – розповідає Микола. – Він мені – як поводир, стимулює і надихає на тренування. Ми з ним у лісі щодня по 25-30 кілометрів проходимо. Допомагає маневрувати, бо в мене праве око пошкоджене. Хоча дружина й каже, що я лівим бачу краще, ніж хтось обома, Білл допомагає вчасно зорієнтуватися на поворотах. Отакого маю домашнього «реабілітолога».
Спільні тренування майданівцю таки допомогли, і Микола Рудик, майстер спорту міжнародного класу, навіть після важкого поранення восени минулого року став фіналістом 42-го Марафону Морської піхоти США у Вашингтоні…
Кажуть, що самоїди – дуже віддані, люблять дітей. У племенах, котрі вивели цю породу, їх часто мали за «нічну няньку», бо собаки вкладалися спати поруч із малими і зігрівали їх у люті морози. Має своїх фанів серед малюків і Білл – цілий дитячий садочок! Він бігає до них погратися, проповзаючи під огорожею закладу. Першими з великим і добрим собакою подружилися дівчатка. А коли зрозуміли, що він ладен слухняно терпіти навіть «стоматологічні» огляди, підтяглися й хлопчики.
У родині Білл любить усіх, навіть до тещі у гості охоче ходить. У нього можна вчитися дружнього ставлення до людей: біжать спортсмени, або діти граються – ніколи не реагує агресивно. Собачки – вони багато від господарів беруть, тому виховувати треба не так їх, як людей, котрі з ними поряд, – каже Рудик.
Окрім того, має Білл і незвичні таланти – «співає», коли час на тренування йти, або коли гості приходять.
У нього тоді фірмове «підвивання» починається, – гарні звуки видає, бере і високі, і низькі ноти. Певно, був у якомусь житті оперним співаком.
Білл – рівноправний член сім’ї Рудиків із 2013 року, відколи його придбали у Києві для доньки подружжя. До речі, він син чемпіона України і вже сам тато – має шістьох нащадків.
А ще господар переконаний, що його собака – справжній патріот.
Коли йдемо з ним по вулиці, нас часто зупиняють і просять дозволу сфотографуватися. Він охоче позує, причому, безкоштовно. Починають розпитувати, а що це за порода, мисливська? Кажу, що так, ходить на вовка, ведмедя і москаля, – жартує господар Білла.
До того ж, любить пухнастий красень українську гречку, але через дорожнечу змушений їсти на гарнір пакистанський рис. А ще не може встояти перед бананами, якими його підгодовує маленька сусідка.
На новий рік за східним календарем у Білла та його господаря великі сподівання. Хочуть, щоби він додав трохи мудрості нашій владі. Щоб посадовці повчилися у собак доброти і залишалися людьми.
Антоніна Мніх, Укрінформ
Фото: Олександр Лапін