Національний музей-садиба Миколи Пирогова — це не лише меморіальний комплекс, а й потужна науково-дослідницька база для підготовки майбутніх медиків. За 70 років, що він існує, його відвідали понад вісім мільйонів відвідувачів зі 180 країн світу, переважна частина з них — це майбутні та практикуючі хірурги. Усі вони приїздять до Вінниці не тільки заради експозиції музею, експонати якої оцінені в кілька мільйонів доларів, а й заради того, щоб побачити набальзамоване тіло видатного вченого — основоположника воєнно-польової хірургії Миколи Пирогова. Та нині, як каже генеральний директор Національного музею-садиби Миколи Пирогова Петро ГУНЬКО, через зволікання Міністерства охорони здоров’я Україна може втратити Пирогова, бо всі терміни ребальзамації його тіла вже давно минули.
«Тіло Миколи Пирогова набальзамували на четвертий день після його смерті ще 1881 року з ініціативи дружини баронеси Олександри фон Бістром. Потім за помістям доглядали спадкоємці, і ребальзамація проводилася вчасно, а після революції воно було в занедбаному стані. Вперше ідею створення музею Миколи Пирогова озвучив на початку 1920-х років доктор медичних наук, професор Микола Болярський, який на той час працював головним лікарем Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова. Він наголосив на необхідності збереження тіла видатного хірурга і перетворення його будинку на музей. Але вдалося це зробити вже після війни. Сталін особисто видав розпорядження щодо створення музею Миколи Пирогова у Вінниці та проведення ребальзамації його тіла. З того часу цю процедуру проводили періодично. І жодних проблем не виникало.
Тепер знову ж через війну ми не можемо ребальзамувати тіло Пирогова, бо спеціалізується на цій роботі науково-дослідний і навчально-методичний центр біомедичних технологій Всеросійського інституту лікарських та ароматичних рослин (ВІЛАР), який розташований у Москві. Саме його фахівці за допомогою сучасних, у тому числі й нанотехнологій, підтримують у належному стані тіла Леніна, Кім Ір Сена, Кім Чен Іра, Хо Ши Міна та інших. Наше профільне міністерство, до якого я писав десятки запитів, зволікає з дозволом і не рекомендує укладати контракт з країною-агресором. Ми проводимо підбальзамацію за допомогою наших вчених із медуніверситету, але вона не тотальна, це лише підтримувальна процедура. Що робити далі? Не знаємо. Чекаємо на мир, бо інакше втратимо Пирогова.
Та найбільше нервує те, що з’являється багато «цікавих» пропозицій від різних людей, які пропонують закопати тіло Пирогова через те, що у нас війна з Російською Федерацією. Як на мене, це нонсенс! Ми проводимо довгостроковий науковий експеримент, і це єдине тіло у світі, яке зберігається вже 136 років. Тому, користуючись нагодою, звертаюся до всіх небайдужих, в тому числі до вищих осіб держави, допомогти зберегти тіло Пирогова та його музей у Вінниці. Закликаю до підтримки і багатих людей, які за прикладом українського підприємця та землевласника Михайла Терещенка не шкодуватимуть коштів задля вічних цінностей і збереження меморіальної спадщини для прийдешніх поколінь».
Олеся ШУТКЕВИЧ. Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»