Про майбутнє будівлі колишнього вінницького кінотеатру «Росія» йшлося у середу, 30 серпня, під час публічної дискусії, що пройшла в рамках мистецької резиденції «Над Богом» у самій чи не найбільшій колись кінозалі України.
Спілкувалися учасники бесіди, а це – громадські активісти, фахівці у сфері архітектури та мистецтва, просторового розвитку, концертної діяльності та організації масових заходів, у напівтемряві – просто перед величезним широкоформатним кіноекраном.
Вміщує зала колишнього кінотеатру 1200 людей, тому не дивно, що її запущеність викликає як незадоволення серед вінничан, так і породжує масу пропозицій щодо подальшого використання будівлі в центрі міста.
Створена нещодавно у Вінниці при Інституті розвитку міст Агенція просторового розвитку має осмислити і проаналізувати усі ідеї майбутнього використання кінотеатру і довколишнього простору та дати свої рекомендації, спираючись на консультації з громадськістю, на висновки експертного середовища, – зазначила керівник Інституту розвитку міст Аліна Дяченко.
«Рок у Будинку офіцерів – схожий на фарс…»
Зала «Росії» на 1200 місць – чи не найкраще підходила б для концертів у Вінниці. – вважає керівник Агенції просторового розвитку Олександр Коротких.
Для себе я вирішив, що якби концерти, які проходять у Будинку офіцерів, відбувалися тут, я б їх відвідував. Туди ходити я не хочу. Там – зовсім інша зала за атмосферою, там дивно чути рок – усе на якийсь фарс схоже, – каже Олександр Коротких.
Підтримують його у цьому плані організатори концертів та виконавці. Так, музикант Богдан Совик каже, що готовий навіть сам прибирати після концертів, якщо йому недорого дозволять тут донести свою творчість до 1200 людей.
Доступний для всіх і цілодобово
Леонід Марущак, куратор мистецького проекту «Над Богом», вважає, що головне, аби колишній кінотеатр став «публічним простором» у всіх розуміннях.
Щоб він був доступним не для окремої категорії людей, а для всіх і цілодобово. Ми не можемо зобов’язати когось працювати тоді, коли нам хочеться. Особливо це стосується митців, які працюють чомусь найефективніше в темну пору доби. Ми звикли бачити натовпи на масових гуляннях у Вінниці. А куди діватися тим, хто не хоче бачити натовпу, що робити людям, які модерно мислять? Куди їм подітися. Якраз формат резиденції – можливість відкритися не лише для широкого загалу, а для тих, хто уникає таких велелюдних заходів. Це місце може стати нетиповим, не потрібно нічого десь копіювати, – каже Леонід Марущак.
Місце, де стоїть колишній кінотеатр – історичне, тут гуртувались культові споруди, що так чи інакше асоційовані з національними громадами, – вважає історик Олександр Федоришен. Тому й сама будівля та простір навколо можна було б прив’язати до історичних подій.
Колись уже обговорювали створення у Вінниці скверу чи зони, пов’язаної з Магдебурзьким правом. Вона цілком може тут скластися, – каже Олександр Федоришен.
«Захопимо «Росію» і не віддамо, поки не повернуть Крим»
Співорендарем частини приміщення колишнього кінотеатру нині є вінницький шоумен Олександр Шемет.
Це культове місце для кожного вінничанина мого покоління, – говорить він. – Проїжджаючи повз, я завжди одним оком дивився, який його стан і чи воно комусь потрібне. У 2014 році так сталося, що для того, щоб розвивати одну зі своїх громадських організацій, нам потрібне було приміщення. Тоді ми поговорили з мером і я пожартував: «давайте, ми захопимо «Росію» і скажемо: поки нам не віддадуть Крим, ми Росію не віддамо». Але коли ми сюди прийшли і глянули на це все, стало страшно.
Головна проблема приміщення, за словами Олександра Шемета, дірявий дах. Крім того, забилися стоки. Колись їх вивели на вулицю і тепер вода йде під будівлю – у підвал.
Я чув, що й шейх арабський хотів його взяти, й ізраїльтяни хочуть вкласти інвестиції, щоб тут щось зробити і так далі. Зрештою, якщо поставити тут дві «свічки» житлових, то багато грошей можна буде не тільки для міста, а й в кишеню покласти. Але це – все рівно, якби хтось захотів щось на Кемпі побудувати, – вважає Олександр Шемет.
Тому він – за громадське й культурне використання будівлі. А цього року подав ідею на «Проект бюджетних ініціатив», аби за кошти міського бюджету перекрити хоча б частину даху, зробити нормальні водостоки, каналізацію та поміняти труби.
Єдине, на чому зійшлися учасники дискусії – будівлю слід зберегти – до 2022 року. Тоді вона знову перейде у комунальну власність і місто зможе шукати нового інвестора. Якщо, звісно, не «потягне» реконструкцію і утримання «Росії» самотужки.