1 вересня лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк поведе 6-річного сина у перший клас. Данило буде навчатися у тій самій школі, де вчиться вже у третьому класі старша дочка Бронюка Єва. У вінницькій школі № 25 поглиблено вивчають іноземні мовиІ зірковий татусь зізнався STARBOM, що мріє, спільно з дітьми підтягнути нарешті власну англійську.
– 1 вересня знову йдемо у перший клас! – в очікуванні свята, заради якого одразу відмінив усі справи, розповідає Віктор Бронюк. – Це особливий момент початку нового етапу у житті для кожної людини, тому 1 вересня на святковій лінійці обов’язково будемо поруч з нашим першокласником сім’єю у повному складі. Заздалегідь купили всі необхідні речі і навіть більше (посміхається). З першою вчителькою Мариною Григорівною і учнями з класу, серед яких виявилося багато дітей моїх знайомих, теж встигли добре познайомитися. Так що до 1 вересня маємо готовність на 100 відсотків!
– З яким настроєм син збирається до школи?
– Особливо без настрою (посміхається). Даня взагалі каже: «В мене ще канікули, тож поки що мене не зачіпайте. Мені сказали, що я маю гарно перед школою відпочити!» Тому останні літні дні він за звичкою бавиться із друзями, катається на велосипеді, грає у м’яча – робить все те, за що всі діти люблять канікули.
– Вашому сину у жовтні буде сім років. Мали сімейну дискусію щодо того, що, може, варто ще рік почекати? Морально син готовий до школи?
– Дискутувати не доводилось. Як і всі першачки, напевно, Данило до кінця ще не усвідомлює, що таке навчання у школі, хоча готовність у нього все-таки є. Він з радістю відвідував «дошколярик», наприкінці якого було тестування, яке він досить непогано здав. За результатами конкурсу-іспиту потрапив у клас «Інтелект України». Це новітня методика навчання, яку зараз хвалять. Те, що я дізнавався про цю систему, яка розроблена харківськими вчителями і схвалена Міністерством освіти України, мені сподобалося.
Коли Даня склав екзамен, нас запевнили, що із цією програмою він справиться. Він у нас дуже комунікабельна і досить відповідальна дитина. Син буде навчатися у тій самій школі, що і наша старша дочка Єва – це вінницька школа №25 із поглибленим вивченням іноземних мов. Зараз люди по-різному ставляться до реформування освіти, але нам дуже подобається, що школа виключно для початкових класів. Це дає можливість діткам спокійно відвідувати групу продовженого дня. У школі немає розділення на першу і другу зміни та тієї надлишкової кількості учнів, коли все перетворюється на суцільний балаган.
Ну і головне – там дають дійсно якісні знання. Педагогічний колектив дуже гарний! Ще коли я сам здобував свої дві педагогічні освіти, на все життя запам’ятав найважливіше визначення у педагогіці: процес навчання – це опосередкований процес взаємодії вчителя і учня, який направлений на систему засвоєння умінь і навичок. Діалог між учителем та учнем – це дійсно найголовніше! Коли він є, навчання буде у радість.
– Чому ви обрали саме школу з поглибленим вивченням англійської мови?
– Даня ще у садочку був в експериментальній групі, де з перших днів у ігровій формі вивчали англійську, плюс – додатково із ним займається дружина мого університетського друга, яка після навчання у Кембриджі розробила власну методику з навчання іноземних мов.
Знання англійської мови у сучасному світі необхідне і завжди стає у нагоді. Сьогодні маємо можливість їздити за кордон і, цікаво, що у таких поїздках діти самі чітко починають усвідомлювати, для чого їм потрібно вчити мову. Вони бачать, наскільки простіше зі знанням англійської спілкуватися з людьми в усіх точках світу, а також із персоналом у готелях й літаках.
Мені, наприклад, з цим не пощастило. У школі в мене були польська і німецька мови, тому я часто відчуваю, наскільки не вистачає знання англійської. Щоразу, повертаючись з-за кордону та гастролей «ТІК» у Сполучених Штатах, Канаді чи Великобританії, ловлю себе на думці, що, напевно, все ж таки варто починати вчити англійську мову. Може, спільно з дітьми це і вдасться?!
Два роки тому я казав, що почну вчити англійську, коли дочка йшла у перший клас. Але часу тоді так і не знайшов. Тепер маю надію на Данила. Може, якраз вдасться разом вчитися (посміхається)!
– Ваша дочка вже переходить у третій клас. Братику допомагала з підготовкою?
– Звісно! На правах старшої сестри Єва вже давно все розповідає Дані про школу. Дуже відчуває свій авторитет! Ще минулого року вона приходила з розповідями: «Ці першокласники…». Коли ти у другому класі, вже й не пам’ятаєш, що всього рік тому був таким самим (посміхається).
– Коли настає проблемний період у навчанні, чим мотивуєте дітей?
– В першу чергу, своїм розумінням і підтримкою. Шкільна програма зараз досить щільна й об’ємна, але батькам не варто все занадто драматизувати. Варто згадувати себе у ці роки і не накидатися на дитину із криками чи примушуванням з-під палиці.
От наша дочка Єва у школу пішла у шість з половиною років. Вона була однією з найменших у класі і досить довгий період були певні нелади з читанням. Вона просто ще не розуміла, для чого це їй потрібно. Ми, як батьки, звичайно, почали думати, чим можемо допомогти. Звернулись по допомогу до вчительки, яка порадила нам просто відпустити цю ситуацію, бо у дочки такий специфічний характер, що не хочеться її зламати, щоб все не пішло у зворотньому напрямку.
Ми прислухалися і відпустили все. І згодом настав момент, коли Єва зрозуміла, для чого їй потрібно читати. Все дійсно вирішилося само собою – просто настав час!
Зараз у дочки є своя улюблена дитяча література і щовечора перед сном вона сама із задоволенням сідає і читає книжки. Причому робить це взагалі без примусу!
Весь секрет вирішення цієї проблеми у тому, що ми з дружиною зайве не передавили на дитину, коли виникли труднощі. Адже часто буває, що, коли у дитини щось не виходить, батьки починають настільки сильно акцентувати на цьому увагу, що у дитини зникає будь-яке бажання та стимул і вона починає все робити на зло, з агресією і у супротив. От саме до цього не можна доводити ситуацію!
А виключно гарні оцінки від дітей – за цим я не женуся вже точно. Мені важливо, у першу чергу, щоб вони отримували якісні знання, виросли нормальними й гідними людьми і комфортно себе відчували у соціумі. Я не раз казав: міг би створити їм рафіновані умови, віддати до приватної школи, де вчителі оберігають від усіх негативних факторів, які є навколо. Але чи потрібно це? Дитина ж рано чи пізно все одно потрапить у реальний світ. Якщо вона звикла, що є центром Всесвіту, а потім виявляє, що таких центрів ще десятки і навіть сотні є – це стає величезною проблемою.
Становлення особистості відбувається саме у соціумі, де є друзі, свої невеличкі конфлікти, де не все завжди гладко, але це дорога кожного. І дитина мусить її пройти, щоб сформуватися як особистість і чітко знайти своє місце, щоб вміти за себе постояти і не боятися соціальних чи інших процесів, які можуть у тій чи іншій мірі порушити цю штучно створену гармонію.
– Як ставитеся до популярної практики платити дітям за гарні оцінки?
– Вважаю, це не те, що допомагає у навчанні. Його не варто переводити на бізнес. Хтось зі мною може сперечатися, але моя думка така, що все ж таки у дитини має бути пряма мотивація, чітке розуміння, для чого їй це потрібно. Якщо навчання переводити на заробітчанство, можна дійти до системи «трьох З»: завчив, здав, забув. А важливо, щоб дитина розуміла саму суть навчання.
Особисто я постійно пояснюю дітям, для чого їм це потрібно у житті. Для чого слід вміти рахувати, знати іноземні мови, грамотно писати, бути ознайомленим із правилами безпеки. Важливе спілкування, щоб у дітей було розуміння процесу. А якщо ставити задачу: ти отримуєш 10-12 балів і матимеш стільки-то грошей, у дітей одразу змінюється мотивація. Вони не будуть вивчати матеріал з цікавістю і розумінням, що це їм потрібно для життя і власних потреб, а будуть переводити все на чисту математику. Не вважаю, що це правильно і потрібно саме у навчанні.
А от робота чи допомога по господарству – це інша річ. Для бізнес-досвіду влітку ми подібне практикували. Причому частіше ініціатива виходила від дітей, які казали: «Давайте ми зробимо те і те. Це буде наша робота, за яку ви заплатите нам заробітну плату». Це ніби як гра, що дає можливість дітям відчути, що таке робота, гроші і як їх заробляти.
– Не так давно освіта першачків зазнала деяких змін: тепер немає домашніх завдань, вчителям заборонено писати червоним кольором і оцінювати учнів. Я вважаєте, це добре?
– Якщо чесно, то на все потрібно дивитися з точки зору практики. Вважаю, все одно повинна бути система оцінювання. Нехай вона буде диференційованою, але буде. Дуже важко вчителю взагалі працювати без системи оцінювання – це порушує багато методів і принципів навчання. Така ж ситуація із домашніми завданнями. У мене багато родичів працюють на педагогічній ниві, тому враження про нововведення я отримую з перших уст – від людей, які стикаються з усім не в теорії, а на практиці. Я сам за першою освітою вчитель образотворчого мистецтва, добре знаю, що вже багато років не можна задавати домашні завдання з малювання. Але ж їх все одно задають! Та й чи так це погано?! Навіть у початкових класах для закріплення знань є зміст у домашніх завданнях.
– Не секрет, що більшість сучасних школярів мріють стати відомими, скорити шоу-бізнес… На ваш погляд, яка професія сьогодні може принести найбільшу вигоду?
– Найвигідніша професія в усі часи – та, яка обрана за покликом серця! Можна здобути найкращу освіту у найкращому вузі, але якщо професія не є твоїм життєвим покликанням і життєвою місією, ніколи не будеш на 100 % щасливим. Шоу-бізнес, гуманітарна чи технічна сфери – всюди досягають успіху, в першу чергу, ті, хто усім серцем любить свою справу і готовий заради неї самовіддано працювати. Тому після здобуття базового багажу знань кожен має сам зробити вибір, який буде влаштовувати саме його.
– Ким хочуть стати ваші діти?
– Бажання у них дуже швидко змінюються (посміхається). Данило до недавнього часу хотів бути мером Вінниці, а тепер заявив, що хоче стати співаком, як тато. У Єви бажання ще більш різнопланові: ветеринар, співачка, касир в магазині… Всі розуміємо, що ще десятки разів всі ці бажання зміняться! Найголовніше – не забувати, що мрії мають здатність здійснюватися. У кожного з нас є вибір: все життя просто мріяти чи реально жити у своїх мріях. Найперше, що я доношу до дітей: вони мають працювати і рухатись назустріч своїм мріям. Ніхто, крім тебе, не здолає твій життєвий шлях! Тільки коли сам досягнеш, будеш цінувати і отримувати від цього задоволення.