Останні три роки інформаційний простір швидко змінює контент однієї «зради» на іншу.
Біда в тому, інформаційні операції та технології Кремля по розколу і знищенню єдності українців в цьому напрямку досягають своїх цілей. Сьогодні ми бачимо, що проводиться активна робота по позбавленню суспільства ватажків і авторитетів, дезорієнтування і придушення волі, а також повсюдне сіяння розчарування.
Нам слід пам'ятати: коли люди починають ненавидіти один одного сильніше, ніж агресора – вони приречені.
Але давайте на чистоту. Це точно, що нинішній парламент кращий за попередній. Не один і не десять, а набагато більше депутатів, які є відповідальними. Це ми можемо із впевненістю сказати про наших вінницьких парламентарів. Вони працюють, незважаючи на весь бруд і страшенний опір колишньої системи. Є і міністри, які ламають схеми і отримують валізу проблем і хвилю замовного негативу в ЗМІ.
Тривала хвороба вимагає тривалої терапії. Ми вилікуємося. На жаль, не за рік. Україна іде правильним шляхом. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із одним із наших вінницьких депутатів – Русланом Демчаком (18 округ: Немирівський, Липовецький, Погребищенський, Іллінецький, Оратівський райони).
Руслане Євгеновичу, розкажіть будь ласка, як ви, будучи мажоритарним депутатом від Вінниччини вирішуєте проблеми свого округу?
В обов’язки народного депутата входить:
- Розробка програм вирішення проблем округу та сприяти їх фінансуванню з боку держави, інвесторів чи місцевого бюджету.
- Розробка законопроектів чи проектів постанов, які враховують пропозиції виборців, та винесення їх на розгляд Верховною Радою.
- Консультація своїх виборців з питань захисту їх інтересів та законних прав.
- Порушення питань та внесення пропозицій, що враховують заяви та скарги виборців, до місцевих органів влади.
- Розгляд і пере адресація звернень виборців до компетентних органів влади чи установ / організацій та вимагати письмової відповіді від них протягом 10 днів.
- Для вирішення проблем виборців депутат може скористатись своїм правом на невідкладний прийом у органах влади чи, наприклад, у керівників підприємств.
Нажаль, часто у людей викривлене розуміння щодо роботи народних обранців. Наприклад, багато хто вважає, що депутат має буквально тільки фінансово допомагати вирішувати особисті проблеми громадян.
Якщо депутат виділяє адресну фінансову допомогу, то це його особиста людська позиція, яка не має відношення до депутатської діяльності.
Ви зазначили, що депутати можуть виділяти особисті кошти на допомогу. Чи можете ви озвучити розмір фінансової підтримки по своєму округу?
Так, це більше 100 тис грн. щомісяця.
Напевно, вам, як і іншим депутатам, часто дорікають щодо депутатської заробітної плати. Який її розмір сьогодні, чи могли б ви від неї відмовитись?
Депутатська зарплата – це 14 тис грн. в місяць і 16 тис грн. і місяць на виконання депутатських повноважень. Всі ці кошти, як ви бачите, я передаю на округ для покриття фінансових запитів, які отримую від жителів. В першу чергу, це розходи на лікування і реабілітацію людей.
А щодо компенсації за житло народних обранців?
Це дійсно питання більше спекулятивного характеру. Треба пояснити, що грошей на руки, ніхто не отримує. Є дві державні установи, які перераховують кошти з одного рахунку на інший. Державною установою отримувачем є ніщо інше, як Готель «Київ», який знаходиться безпосередньо біля Верховної Ради. За номер в готелі я додатково доплачую 3100 грн на місяць.
У своєму річному звіті за минулий рік, ви зазначили, що було реалізовано 61 проект. Що це за проекти?
У 2016 році вдалося вирішили багато питань, пов’язаних з розвитком медицини (придбання медичного обладнання та устаткування для ФАПів та лікарень; реконструкції районних лікарень; закупівля ліків), освіти (придбання оргтехніки та комп’ютерної техніки, меблів для дитячих садочків, парт та стільців для шкіл; придбання музичних інструментів в музичні школи та спортивний інвентар), реалізовано проекти по встановлення котелень, утеплення стін та дахів, заміна вікон та дверей у дитячих садочках, школах та закладах культури, а також будівництво мереж водогодів, ремонт доріг тощо. Саме на ці потреби спрямовувались додаткові субвенції з державного бюджету.
Загалом у минулому році на округ, на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку наших районів було виділено 24 577 100 грн.
Зокрема: на Іллінецький район – 3 981 000 грн, Липовецький район – 3 656 900 грн, Немирівський район – 4 878 600 грн, Оратівський район – 6 681 600 грн, Погребищенський район – 5 379 000 грн.
Можна сказати, що це кошти передбачені бюджетом на розвиток регіонів? В чому тоді полягає робота депутата?
Держбюджетом не передбачено, це кошти отримані на конкурсній основі. Якщо не сформовані програми та перелік потреб громади, немає відповідних заявок і кошторисів, кошти громада – не отримає.
Показовим прикладом є закінчення минулого бюджетного року. Коли необхідно було оперативно за два дні підготувати об’ємні пакети документів разом із місцевими райдержадміністраціями та встигнути все подати до Міністерства фінансів. Нам це вдалося і таким чином округ отримав додатково 3 млн. грн. На ці кошти було придбано парти та стільці для 11 шкіл Липовецького району на 517 тис. грн., закуплено медичне обладнання для Немирівської, Липовецької та Погребищенської центральних районних лікарень, а також для ФАПів с. Василівка та с. Кантелина Іллінецького району на понад 400 тис. грн. тощо.
Безперечно, медобладнання і ті ж кардіографи, мають бути у кожному ФАПі. Адже Україна знаходиться на першому місці в світі по серцево-судинним захворюванням. Однак, зазначу, що пріоритетність проектів визначається міськими, сільськими та селищними головами. Якщо голови активні, відповідно громади отримують кошти.
Які плани по розвитку регіону ви ставите перед собою на 2017 рік? Чи заплановані дотації та в якому об’ємі?
Наразі є дані, що в першому півріччі 2017 року по п’яти районам нашого округу, на соціально-економічні проекти заплановано виділення 5 млн грн. і з Державного фонду регіонального розвитку більше 9 млн. грн.
Шість проектів вже пройшли попередній конкурсний відбір та можуть бути реалізовані у цьому році. Це будівництво спортивного майданчику у смт. Турбів Липовецького району, будівництво спортивного майданчика у м. Погребище, реконструкція корпусу Погребищенської ЗОШ І-ІІІ ступеня №1, реконструкція сільського будинку культури у с. Росоша Липовецького району, реконструкція дитячого садочка в с. Марксово Немирівського району, реконструкція мережі зовнішнього освітлення у с. Мельниківці Немирівського району та придбання двох шкільних автобусів для Немирівського району.
Торкнімося питання реформи децентралізації. Адже у зв’язку із реформою, органам місцевого самоврядування надається більше повноважень і відповідно збільшуються бюджетні надходження на користь місцевих бюджетів.
Останні два роки показали, що реформа децентралізації може бути успішно реалізована, а її позитивні результати відчуваються вже сьогодні.
В минулому році я ставив перед собою завдання популяризувати об’єднання територіальних громад (ОТГ) на своєму окрузі серед голів міських, сільських та селищних рад. В рамках цього, спеціально була організована поїздка на Тернопільщину з метою перейняття досвіду по створенню та управлінню ОТГ на прикладі Шумської територіальній громади.
Як результат, маємо 8 об’єднаних територіальних громад. Це: Оратівська, Іллінецька, Немирівська, Ковалівська, Дашівська, Райгородська, Ситковецька та Мельниківська. Готують документи Росошанська, Староприлуцька, Нападівська ОТГ.
В 2017 році ОТГ стали суб’єктами прямих міжбюджетних відносин, відтепер вони напряму від держави отримують медичну, освітню субвенції. По кожній з утворених ОТГ необхідно створювати управління освіти, медицини, соціального захисту. Отже, спеціалістів потрібно оперативно навчити, щоб вони могли ефективно управляти цими напрямками.
Я маю пріоритет по роботі із місцевими громадами на 2017 рік – допомога у створенні ефективної системи управління ОТГ.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявляв про децентралізацію управління доріг України. Про що йде мова і що ви плануєте робити по округу в цьому питанні?
Децентралізація управління доріг означає, що всі державні дороги місцевого значення мають бути передані на місцеві громади, а обладміністрації будуть управляти цим процесом. Після чого будуть передані кошти і ресурси. Отже, завдяки процесу децентралізації, у місцевих бюджетах з'являться гроші і на дороги.
Я знаходжусь у постійній комунікації із начальником Служби автомобільних доріг у Вінницькій області. В поточному році планую зробити все, щоб включити пріоритетні для розвитку округу автомобільні дороги до переліку автошляхів, ремонт яких здійснюватиметься відповідно виробничого плану Вінницької області за рахунок державного фінансування.
Зокрема пріоритетними визначено такі автошляхи: ділянка територіальної дороги загального користування державного значення Т 0234 на ділянці Брацлав – Ситківці – Леухи – межа із Черкаською областю; С-02-14-40 на ділянці Червоне – Мельниківці – Ометинці; Т-02-21 на ділянці Немирів – Іллінці; Т-02-28 на ділянці Іллінці – с. Паріївка – с. Лопатинка – смт. Оратів, Т-06-06 на ділянці Іллінці – Плисків – Погребище – межа із Житомирською областю. Однак найбільш пріоритетною для фінансування у 2017 році має стати – державна автомобільна дорога регіонального значення Р-17. Дорога, яка поєднує між собою чотири райони 18 округу: Іллінецький, Липовецький, Оратівський, Погребищенський із столицею України та м. Вінниця.
Основною метою, на яку зрештою мають бути спрямовані усі зусилля Уряду, є поліпшення добробуту громадян…
І тому змінами до Державного бюджету України на 2016 рік було збільшено розміри прожиткового мінімуму від грудня 2016 року. Таким чином, зростання прожиткового мінімуму 2016 року становило 116,1% проти затвердженого 112,5%.
Урядом було прийнято рішення і вже з 1 січня 2017 року вдвічі підвищено мінімальну заробітну плату до 3200 гривень (що перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб удвічі). Таке підвищення дає змогу підвищити купівельну спроможність населення та знизити рівень бідності серед тих, хто працює; легалізувати заробітну плату; підвищити надходження до Державного бюджету та фондів соціального страхування, у тому числі пенсійного фонду. У подальшому це дасть можливість підвищувати розмір пенсій.
Середня заробітна плата з 1 січня 2017 р. становить: працівників освіти – 5 126 гривень (збільшення на 56,8%, або 1 857 гривень порівняно з 1 січня 2016 р.); працівників охорони здоров’я – 4 479 гривень (збільшення на 56,9%, або 1 626 гривень порівняно з 1 січня 2016 р.).
Задля недопущення “зрівнялівки” в оплаті праці некваліфікованих та кваліфікованих працівників керівниками установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (освітяни, медики) має бути забезпечено в межах фонду оплати праці диференціацію заробітної плати. Це можливо шляхом встановлення доплат, надбавок, премій із урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці тощо.
З метою реалізації цих ініціатив 2017 року видатки Державного бюджету на оплату праці працівників бюджетної сфери збільшено майже на 40 млрд гривень порівняно з видатками 2016 року.
Ви говорите правильні речі, однак люди мало відчувають реальних зрушень.
Так, всі ми хочемо простого і зрозумілого: кінця війни, достатку, упевненості в завтрашньому дні, досягнення "європейської якості життя". Іноді навіть завищені очікування створюють той самий запит, який змушує нашу країну еволюціонувати. Однак, проблема в тому, що у воюючою країні всі ці речі апріорі неможливо зробити швидко. Крім того, амбітність цілей та викликів сьогодення, повинна супроводжуватися реалістичною оцінкою їх проміжних результатів.
Проблема суспільства полягає в тому, що нажаль, ми не хочемо помічати та зіставити реальність з тим, що було ще три роки тому. Люди ілюзорно чекають швидких та одномоментних рішень та позитивних змін. Тоді як забувають врахувати глибини проблем і масштаби викликів.
Можна поміняти обставини життя в країні – але не можна швидко змінити суспільство. Це процес, який розтягується на десятиліття.
Давайте дивитись правді у вічі. Коли правляча партія «Блок Петра Порошенка» впроваджує та бере на себе відповідальність за реформи в усіх галузях, окремі інші політичні сили не полишають зусиль дестабілізувати ситуацію всередині країни, використовуючи для цього всі методи: від популізму до псевдомасових протестів.
Сподіваюсь, що український народ, все ж таки вчиться розрізняти тих, хто готовий нести відповідальність за країну та робити реальні справи від популістів, що намагаються реалізувати різні технології розколу країни та зробити токсичним наше суспільство.
Катерина Почайна