— Не жалій вишень, тезко, більше клади, — жартівливо кинула своїй помічниці Оксані вправна господиня.
— Пам’ятаєш, як минулого разу хлопці дякували за наші вареники?
— Ще б не пам’ятати! Славко он і досі шле sms-ки зі словами вдячності, — відповіла симпатична дівчина.
— Хай наші хлопці на Донбасі їдять на здоров’я, щоб мали силу проклятущого ворога прогнати! — розкачуючи тісто на нову партію вареників, мовила жінка.
— А ми ж їм наготуємо і смачненького, і корисного, та з такою душею і любов’ю!
Саме вінничанка Оксана Буга стала ініціаторкою смачнючого проекту під назвою «Кухня Мольфара». Впродовж тривалого часу жінка за підтримки своєї родини готувала борщовий концентрат та передавала його на передову. Спочатку, звичайно, передала декілька банок на пробу. А отримавши від бійців схвальні відгуки та прохання надсилати ще, взялася за роботу! І почала щодень варити 15-20 літрів продукту. Згодом до неї приєдналися й інші вінницькі господині.
Завдяки Оксаниному рецепту нашим воякам лише потрібно у казан на 10 літрів води покласти порізану картоплю, трохи проварити її та додати той самий концентрат, в якому є все необхідне, щоб незабаром вже насолоджуватися домашнім борщем.
Сьогодні на кухні студентської їдальні у Вінниці готують вареники, голубці, печуть пиріжки й сирні запіканки… Якщо раніше все це робилося у звичайній квартирі, то зі збільшенням замовлень «мольфарки» домовлялися про використання виробничих потужностей студентських та відомчих їдалень.
До речі, окремі страви вже мають «народні» назви за іменами їхніх авторів або благодійників…
За час функціонування «Кухні Мольфара» у зону АТО відправлено понад три тонни концентрату «Кумасиного борщику», 135 кілограмів «Супчику від Ксюші», більш як 60 тисяч вареників, а також понад тонну «Сирної запіканки» і майже 11 тисяч «Пиріжків від Раєчки».
З початком російської агресії у Вінниці діє громадська організація «Мольфар». Заснувала її спільно з іншими небайдужими громадянами Юлія Вотчер. Разом з однодумцями-земляками вона відправила в район антитерористичної операції сотні тонн гуманітарної допомоги. Лілія Клімова, Марія Чех, Катерина Савчук, Оксана Буга, Володимир Маєвський, Сергій Гольчанський, Галина Пасічник, Ольга Пінаєва, Надія Олійник. В цих людей спільна мета — допомагати тим, хто захищає нас від московитів.
Сьогодні під дахом цієї громадської організації, окрім «Кухні Мольфара», реалізуються ще кілька проектів. «Довідка Мольфара» — один із них. Зателефонувавши туди, учасники антитерористичної операції отримують консультації щодо порядку одержання пільг, передбачених чинним законодавством України тощо. Лише торік тут надали юридичну допомогу близько чотирьом сотням осіб.
Завдяки «Скрині Мольфара» — ще одному проекту — бійці отримали тисячі військових облаштунків, засобів маскування, спальних мішків, флісових костюмів, шкарпеток, безкаркасних нош для транспортування поранених, баулів і рюкзаків, балаклав та багато іншого.
В межах реалізації проекту «Технопарк Мольфара» частинам, які перебувають на Донбасі, передано кілька комплектів діагностично-лікувального обладнання. Зокрема багатофункціональні міні-рентген-апарати C-Arm та апарат для ультразвукового дослідження, дві сучасні військові санітарні машини. «Мольфарівці» постійно передають нашим бійцям медикаменти, витратні медичні матеріали, інструменти.
За допомогою громадської організації створена система відео-спостереження «Око Мольфара» і багатофункціональний пристрій «Сова Мольфара», які дозволяють виявляти ворога на значній відстані і коригувати вогонь наших снайперів. Проект «Сузір’я Мольфара» сприяє реабілітації учасників АТО, ветеранів війни через безпосередню участь сім’ї в різноманітних творчих проектах. Завдяки «мольфарівцям» оздоровлено сотні учасників антитерористичної операції, членів їхніх родин.
Для Юлії Вотчер все почалося з Майдану. У приміщеннях Київської міської держадміністрації жінка організувала пункт прийому-видачі майданівцям теплого одягу. Також брала участь в облаштуванні в Українському домі госпіталю для поранених та хворих. Працювала і в медичній частині штабу національного спротиву.
Коли Янукович накивав п’ятами і стало зрозуміло, що Революція гідності перемогла, чимало її учасників просто з Майдану пішли захищати Україну від «зелених чоловічків», що з’явилися на Донбасі. Знаючи про катастрофічну ситуацію, в якій опинилися наші військовики, пані Юля, об’єднавшись з такими ж небайдужими людьми, почала возити їм волонтерську допомогу. Спочатку опікувалися батальйоном Національної гвардії, який нараховував майже 300 вояків.
Коли в Україну вдерлися російські солдати і ситуація на фронті загострилася, потреби українського війська у кевларових шоломах, бронежилетах, медпрепаратах значно зросли. Тоді Юлія Луківна спільно з іншими волонтерами сформувала і відправила на Схід першу колону з гуманітарним вантажем.
Ми не переймалися питанням, кому саме дістанеться те, що ми веземо, — каже Вотчер. — Адже всі без винятку бійці, незважаючи на відомчу належність, захищали нашу землю. Вже потім дізналися, що то були солдати й офіцери 95-ї аеромобільної, 93-ї та 72-ї механізованих бригад. До початку подій на Донбасі не замислювалася, скільки серед нас, українців, патріотично налаштованих людей. Дізнавшись про нашу організацію і її діяльність, багато вінничан подали руку допомоги. Лише 2016 року ми відвезли на фронт 1600 кілограмів твердого і м’якого сиру, які виготовили з цільного молока мешканці сіл Піщанського району, понад 300 кілограмів справжнього вершкового масла та 700 кілограмів сметани, а ще тонни овочів і фруктів.
Серед благодійників, які співпрацюють з «мольфарівцями», люди різних професій і статків. Та всі вони роблять посильний внесок у перемогу над ворогом.
Так, вінничанки Аліна, Елеонора і Надія попросили передати воякам 400 кг котлет, 300 кг млинців з начинкою і голубців, більше 300 кг різних смаколиків, меду тощо.
Реалізувати доброчинні проекти допомагають багато організацій. Серед них Вінницький міський центр соціальних служб, станція юних натуралістів, Вінницький Національний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського і Вінницький національний технічний університет. А також колективи державних та недержавних установ, які відгукнулися на прохання допомогти захисникам України, хто чим може.
Це, зокрема, ТМ «Ковбаскофф», ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»; ТОВ «Агро-Еталон», ТОВ Агрофірма «Біркофф», ТОВ «Украфлора-Вінниця».
Тісно співпрацюють активісти «Мольфара» і з органами влади. Минулого року в місті над Бугом відкрився Центр підтримки учасників АТО та їхніх сімей. Ініціаторами його створення виступили «Мольфар» і ГО «Вінницький союз учасників АТО». А втіленню ідеї в життя посприяла міська влада і особисто мер міста Сергій Моргунов, виділивши приміщення та кошти на капітальний ремонт.
Боротьба за Україну триватиме доти, доки не виженемо останнього зайду з нашої землі, — каже Юлія Вотчер, яку на фронті бійці називають «жінкою з дуже добрим серцем».
За «невтомну працю, за прояв громадянської позиції у боротьбі за свободу і процвітання України» Президент України Петро Порошенко нагородив Юлію Луківну Вотчер орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. А Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет — медаллю «За жертовність і любов до України».
Не нарікаючи на долю, українки мужньо і самовіддано роблять сьогодні все, щоб їхні чоловіки швидше здобули перемогу. І це їм вдається. Та і як може бути інакше, коли своїх воїнів підтримують найпрекрасніші у світі жінки!
Сергій Васильчук, «Військо України»