«Купи обід дитині з інтернату та проведи з нею час» – таку акцію влаштувала у Вінниці місцева волонтерка Діана Мороз для дітей зі Староприлуцької школи-інтернату. Через соцмережі вона закликала усіх небайдужих запросити вихованців інтернату на екскурсію, провести з ними час та пригостити їх обідом.
Мені хотілося привернути увагу жителів не тільки України, – каже Діана Мороз, – показати, що творити добро – це абсолютно проста річ. Не обов’язково мати мільйони чи величезні статки чи дуже багато мати часу. Це все елементарно, купити обід дитині, яка навчається в інтернаті – це може зробити кожна людина і провести з ними час, поспілкуватися, погратися їм так не вистачає цього, а ми, дорослі, це можемо їм дати.
На пропозицію Діани Мороз відгукнулося 50 небайдужих, стільки ж було і дітей – сиріт та позбавлених батьківського піклування. Приєднався до акції і бельгієць Крістіан Генсон. Про ініціативу він дізнався із соцмережах.
Ми давно товаришуємо в соцмережі з Діаною. Вона організовує подібні акції, чи просто їздить до діток в інтернати чи до літніх людей, виставляє свої фото, а я все це бачу. І от, коли вона написала про цю акцію мені захотілося приїхати і теж якось допомогти цим дітям. Я побачу, як у вас тут все відбувається і розкажу своїм друзям, можливо, хтось із них теж захоче долучитися, – каже Крістіан Генсон.
Дітей автобусом возили музеями Вінниці, потім привезли на колишню ставку «Вервольф». Там їх нагодували солдатською кашею та борщем. До акції приєдналися і байкери. Вони малечі привезли солодощі та фрукти. Після обіду усіх катали на своїх " металевих конях".
Байкери це уже не брутальні хлопці, ми завжди, при нагоді, допомагаємо діткам із будинків-інтернатів, причому стараємося поїхати туди, кули інші не можуть доїхати, бо це далеко. І коли ти приїздиш до цих дітей і щось ім приносиш чи запрошуєш їх покататися, вони тебе обнімають, то відчуваєш те тепло і щиру радість. У них очі «горять». Ми отримуємо від цього насолоду і хочеться теж дати їм своє тепло, – говорить байкер, який себе називає "Падіком".
Для акції волонтери замовили 8-кілограмовий торт. Після катання на байках смакували його разом з дітлахами. Вони ділилися враженнями від побаченого в музеях та розповідали цікаві історії зі свого життя.
Діана часто до нас приїздить, – розповідає Олександр Дубко, вихованець Староприлуцької школи – інтернату, – вона дуже весела. Коли, ми дізналися, що нас запросили на екскурсію, ми так зраділи. Беруть тих, хто гарно вчиться і слухається, то ми всі старалися слухатися і вчитися, аби потрапити на екскурсію. Адже це завжди дуже цікаво і весело. У мене зараз адреналін зашкалює, просто через вуха ллється, – усміхається хлопець, – я ніколи не катався на справжньому байку, це так круто!
Ми коли дізналися про екскурсію, то всі почали збиратися завчасно, – ділиться вихованка інтернату Тетяна Схабіцька, – кожен обирав найкращий одяг. Ми, навіть, трішки хвилювалися, всі були чемні, слухалися, бо всі хотіли поїхати. Тут так класно, цікаво. А байки, – дівчинка аж затамовує подих і закриває очі, – це було щось неймовірне. Просто сідаєш і він тебе уже несе. Це не описати, що робиться в середині, серце з радості виривається!
Організаторка Діана Мороз сподівається, що такі зустрічі стануть традиційними. Причому, зустрічатимуться з вихованцями з усіх куточків Вінниччини.
Фото зі сторінки Діани Мороз у Facebook