21 жовтня, на день народження загиблого Героя «Небесної сотні» Максима Шимка, у Вінниці йому відкрили пам’ятний знак. Сьогодні Максиму виповнилося би 37 років.
Мій молодший син Максим казав: «Україна тоді буде єдиною, коли виростуть ті діти, які пишуть листи на фронт», – розповідає мама загиблого Героя Зоя Шимко. – Після того Україна стане не тільки єдиною, а потужною та сильною держвою. І, чесно кажучи, якби не було "Небесної сотні", – витирає сльозу, – уже б не було нашої України . Тому що «Небесна сотня" повернула оте українське, оте патріотичне. Ми ніби проснулися, і наші діти почали розуміти, хто вони є і що вони є.
Пам’ятний знак встановили у сквері на вул.Волошковій, на цій вулиці жив Максим Шимко. Згодом тут встановлять пам’ятник. Нині розпочався збір коштів, шукають також і скульптора.
Сьогодні ж з нагоди дня народження та встановлення пам’ятного знаку Герою приїхали побратими Максима, які були з ним на Майдані. Вшанувавали Героя-вінничанина і молоді люди з Донеччини та Луганщини, учасники туру туру "Потяг Єднання України "Труханівська Січ".
– Я особисто знав Максима, – розповідає побратим з Майдану Микола Бондар. – Він був у моїй сотні. Ми давно з ним зналися, бо я з Хмельниччини, і він часто до нас приїжджав у Меджибіж та в інші містечка. На Майдані він був одним із перших. Яким він був? Він був козаком. Дуже світлою і чистою людиною. Те, що казав, те і робив, те і думав. А це дорого вартує. Він був одним з найкращих.
Так Бог дав, що саме в цей день ми – тут. Ми знову робимо потяг «Єднання України», і сьогодні більше 140 молодих людей з Донеччини і Луганщини – тут. Ми тут, аби поспілкуватися з однолітками. Це для того, аби діти побачили на власні очі, що це все Україна, і вона привітна та дружелюбна. Ми побували також біля пам’ятників Героям «Небесної сотні» та героям АТО, біля чудової мультимедійної Стели Пам’яті Героїв АТО. Поклали квіти і до Меморіалу Слави і віддали шану нашим дідам. Як у вас прекрасно – все поряд, і ось ці діти, – показує рукою на молодь, – бачать, що тут шанують усіх: і тих, хто загинув зараз, і тих, хто загинув у ті страшні роки. Їм російська пропаганда розказує, що ми не поважаємо пам’ять дідів, а тут наглядний приклад поваги та пошани.