8 вересня новий – 83-й – сезон відкриває Вінницький академічний музично-драматичний театр імені Садовського. Глядачам презентують нову постановку головного режисера театру народної артистки України Таїсії Славінської «Ідзанамі. Богиня, яка вабить». П’єсу за романом італійського письменника Алессандро Барикко «Шовк» написала столичний драматург Тетяна Іващенко.
«Язичницька богиня Ідзанамі відома як покровителька творіння і смерті. Вона мстилася своєму чоловікові Ідзанагі, аж поки не стала погрожувати йому знищити усе людство, майже довела його до смерті, а потім розлучилася.
Японія і Франція – в одному сюжеті. Схід і Захід. Несхожість, неподолання, взаємопроникнення. Еротичні гравюри Утамаро, імпресіоністичні оголені жінки Огюста Ренуара. Ніжні рожеві пелюстки японської сакури поволі падають на скривавлену землю Іль-де-Франс», – пишуть постановники в анотації вистави.
Працювали над прем’єрою майже рік з невеликими перервами. Це незвичайна постановка у сценографії, в художньому рішенні, тому трохи хвилюємось, як її сприйме глядач, – розповідає Таїсія Славінська.
Музику до вистави написав київський композитор Іван Небесний, художнім оформленням займався один із кращих театральних художників України Андрій Александрович-Дочевський. З ним, до речі, вінницькі режисери працюють не вперше, але кажуть, не завадило б мати свого постійного художника – нині це місце у театрі вакантне.
Актори визнають, що театральна «Ідзанамі» – не новинка для України, її вже ставили у Херсоні, щоправда, на малій сцені, у Вінниці ж постановка вперше вийде на великій.
Але те, що до нас зроблено, ми, як правило, не дивимось, дивимося уже потім, – говорить заслужений артист України Анатолій Вольський.
Анатолій Вольський у виставі – старий мудрий японець, а в головних ролях – Жанна Андрусишена, Роман Семенов та Григорій Сиротюк.
«Богиня, яка вабить» – найдорожча вистава за всю історію Вінницького муздрамтеатру, – каже його директор Володимир Лозовський. Тільки технічні засоби обійшлися у 250 тисяч гривень.
Добре, що із цим нам допомогла влада, а вже костюми та реквізит робили за власні кошти. Пам’ятаєте, ми колись хвалились костюмами «Софії», «Анни Кареніної»? Так от: ця вистава навіть в порівняння з ними не йде, – говорить Володимир Лозовський.
Тим не менш, за словами керівника театру, ціни на квитки не зашкалюватимуть: глядачам «Ідзанамі» коштуватиме від 80 до 200 гривень. Втім, гроші театру потрібні. Хоча б для того, щоб скоріше почати приймати в себе українські і міжнародні фестивалі.
Я принципово проти того, щоб запрошувати до себе фестивалі, поки ми не зробимо гарний ремонт, щоб не було соромно приймати гостей. Якщо світло у нас – найкраще в Україні, то сцена потребує термінового ремонту. Цього року сподіваємось, що за підтримки влади встановимо електрокотельню, адже, навіть, при торішніх тарифах за опалення ми платили по 120 тисяч гривень за місяць, – каже Володимир Лозовський.
Але від участі у фестивалях в інших містах вінницькі актори відмовлятися не збираються: уже 25 вересня поїдуть до Кропивницького (колишній Кіровоград) з виставою «Я б тобі небо прихилив».
Традиційно в жовтні ми беремо участь в театральному фестивалі «Золоті оплески Буковини», що проходить в Чернівцях, цього разу повеземо туди виставу «Ніч святого Валентина». Не виключаю, що можемо поїхати і на «Березіль», – ділиться Таїсія Славінська.
Саме фестивальна та гастрольна активність, – це те, чого актори очікують від зміни головного режисера театру. Вперше на цій посаді новий сезон зустріне Таїсія Славінська. Вона обіцяє, що молодим акторам і режисерам стане «легше дихати», буде більше творчої свободи
Зразу не можна ламати свідомість і глядацьку, і творчу в нашому колективі, добре, коли все проходить поступово, без великої крові. Якщо все руйнувати – на добре ніколи не виходить, – вважає новий головний режисер.
Стосовно ж її попередника, народного артиста Віталія Селезньова, то йому колишні колеги вдячні, найперше, за науку. Але хотіли б частіше бачити у стінах рідного театру.
Ми всі – його вихованці. Таїса Славінська ще в драмгуртку Палацу піонерів навчалась у нього, я прийшов молодим актором – він тільки починав режисуру… Дуже хочеться, щоб як йдуть з театру, приходили сюди, спілкувалися, а не так, що йде актор чи режисер і каже: «гори воно вогнем» – як і на кожній роботі буває, – каже народний артист Валерій Прус.
А ще актори зізнаються: які б перипетії не вирували всередині трупи, в жодному театрі України немає таких дружніх стосунків у колективі, як у Вінницькому муздрамтеатрі імені Садовського.
Фото Зорія Файна із сайту Тетяни Іващенко