Вінницький джаз-квінтет The Hypnotunez поділився секретами створення музики, подробицями з життя гурту та планами на майбутнє.
Спекотного літнього дня в одному з оазисів штучної прохолоди вінничани мали нагоду зустрітись з учасниками гурту The Hypnotunez — вінницька п’ятірка давала прес-конференцію, яка водночас була зустріччю з шанувальниками та початком презентації дебютного альбому у рідному місті. Продовжилась вона на концерті, який музиканти давали наступного дня. На обох подіях побував журналіст ВінницяОК.
Музика нон-стоп
«Ви перебуваєте на темному боці джазу», — привітав гостей зустрічі менеджер гурту Іван Савалов. В залі справді було темно, в приміщенні грала музика з дебютного диску The Hypnotunez, коли Гера Луідзе, фронтмен музичного колективу, вокаліст та контрабасист, почав відповідати на питання присутніх. Йому допомагали — в радіо-кафе «On Air», де все й відбувалось, The Hypnotunez прийшли у повному складі: Тимур Ахтамов (саксофон), Сергій Суздальцев (ударні), Олег Прокопчук (гітара) та Володимир Лінник (тромбон).
З’ясувалось, що записуючи свій дебютний альбом джазові новатори орієнтувались на метрів різноманітних музичних жанрів, які несподівано, але гармонійно поєднались в музиці The Hypnotunez. Слухаючи вінтаж, хлопці намагались уявити собі цей вінтаж в сучасному звуці. За словами Гери, в результаті вони отримали не той звук, який хотіли в ідеалі, але максимально до нього наблизились.
Як тільки диск побачив світ, The Hypnotunez вирушили в тур містами України (попутно завітавши до Молдови), щоб презентувати альбом під назвою «Shout. Dark & Mysterious» поціновувачам якісної музики. Концерт у Вінниці планувався як гучне завершення цього туру, але шоу має продовжуватись, і попереду на музикантів чекають численні фестивалі, як то одеські Джаз Коктебель та Blaxie Rumble, вінницька Млиноманія та багато інших, зокрема польський фестиваль Inne Brzmienia, де разом з іншими прогресивними українськими гуртами хлопці представлятимуть Україну.
За три роки свого існування The Hypnotunez відіграли безліч концертів в різноманітних клубах, встигли відзначитись на багатьох фестивалях, виступали на сценах театру та філармонії. Нині гурт готовий випробувати нові місця та формати. Насамперед, це популярні сьогодні арт-простори, покинуті заводи, кораблі, можливо навіть в’язниці чи крематорії. Можливо й сам оркестр розростеться, з’являться нові люди, нові інструменти. Як воно буде — покаже майбутнє, а поки невтомні джазмени працюють над зйомкою нового кліпу та документального фільму про культурне явище, яким є їх творчість та життя.
Хоча живуть учасники гурту винятково музикою. Як зізнався Гера Луідзе, він настільки звик до шаленого темпу турне, що вдома не може заснути без характерних звуків потягу, а під час коротких пауз між концертами так чи інакше займається музикою — репетиціями, музичними експериментами, творчими пошуками.
Неформальна зустріч добігла кінця, багато зі сказаного залишилось у стінах закладу, який зробив її можливою, і музиканти пішли готуватись до виступу, запланованого на наступний день, такий же спекотний як і минулий.
Джазовий вибух
Арт-паб Beef Eater зустрів любителів джаз-панку та свінгкору (саме так описують свій стиль The Hypnotunez) тією ж рятівною прохолодою. Втім, після виступу спеціальних гостей, киян The Troubled, в приміщенні стало настільки ж гаряче, як і на вулиці. Ще гарячіше стало тієї ж миті, як вінницькі джаз-гіпнотизери вийшли на сцену і привітали зголоднілу до їх творчості публіку. На цей вечір вона чекала дуже довго — концерт двічі переносили, а минулого разу хлопці виступали у Вінниці просто непристойно давно, — і нарешті дочекалась.
Кожен виступ The Hypnotunez, і вінницький концерт не став виключенням, — це портал в квазі-50-ті роки, в квазі-американську музику, якої ніколи раніше не існувало, але яка існує тут і зараз завдяки старанням маленького оркестру, народженого вінницьким культурним простором, а точніше – зяючою порожнечею в ньому, яку і заповнив темний та містичний джаз, заряджений енергією панк-року.
Раптово все, що було сказано і скромно замовчано на вчорашній конференції, набуло форми та кольору. А найголовніше — набуло надоб’ємного звуку, ніби музика не лише огортала присутніх з усіх боків, а йшла із середини, наче чуєш власне серцебиття чи дихання. Охочих потанцювати було очевидно більше за доступний простір, але це їх не зупинило. Весь концерт люди лише прибували під сцену, а після завершення запланованої програми музикантів ще тричі викликали на біс.
Стало зрозуміло, чому The Hypnotunez розмірковують про нові майданчики для виступів, адже це вже зовсім інший рівень, зовсім інший, ще незвичний формат — ще зарано для стадіонів, але музиканти вже явно переросли клубний етап. Було неможливо не помітити, як багато зусиль вкладено в те, що продемонстрували вони на концерті — окрім пісень, що увійшли до дебютного альбому, прозвучала не одна сильна та багатообіцяюча композиція.
Залишається лише побажати The Hypnotunez втілити в життя свої задуми, подолати всі неминучі перешкоди на їх творчому шляху, попросити не забувати тішити своїх слухачів новими релізами та частіше давати концерти у рідній Вінниці.