Двадцяту річницю Конституції України, як і в попередні роки, знову відзначатимемо без Великого Державного Герба. Чому з такими труднощами упроваджується один з наших символів, створення якого передбачено Основним Законом? Наскільки він актуальний через 25 років після проголошення незалежності? Думками з цього приводу ділиться учасник робочої групи з реформування державних символів, вінницький історик член Українського геральдичного товариства Максим ЦАРЕНКО.
Золотий тризуб на синьому щиті упізнаваний у світі
У нашій групі понад двадцять фахівців, – розповідає Максим Царенко. – Група створена при парламентському Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Очолює її відомий історик, співавтор Малого Державного Герба Андрій Гречило, є в ній також і автори-розробники державних нагород – Олександр Сопов і Олекса Руденко, відомі фахівці-фалеристи – Микола Омельченко і Дмитро Коритько. Незадовго до нинішньої річниці Конституції завершили внесення пропозицій, змін і доповнень до законопроекту «Про державні символи України, порядок їх використання та захисту» (№4103-1 від 03.03.2016). Підготували порівняльну таблицю, яка буде роздана народним депутатам. Йшлося, зокрема, і про Великий Державний Герб. Одностайної думки з приводу його упровадження на засіданнях не досягнуто.
За словами співрозмовника, більшість членів робочої групи вважають, що порушувати це питання не на часі. Принаймні доти, доки не буде досконалого проекту великого Герба. Натомість пропонують прибрати слово «малий» з назви малого Герба і зробити цей символ єдиним. «Елементи малого Герба – золотий тризуб на синьому щиті вже стали упізнавані у світі, – наголошує співрозмовник. – І цього достатньо. Прийняття великого Герба передбачено Основним Законом держави. Але ж скільки часу минуло від прийняття такого рішення! До того ж, ще не розроблено і не затверджено нормативно-правові акти щодо використання нового символу. А це потребуватиме значних витрат».
Співрозмовник звертає увагу, що використання малого Герба чітко виписано, тому не виникає проблем з його використанням. Якщо з’явиться ще один Герб, доведеться змінювати сферу використання малого Герба і заново прописувати порядок їх застосування. Це спричинить багато непорозумінь, не кажучи вже про додаткові витрати коштів. Не погоджується він з твердженням окремих політиків про те, що великий Герб стане об’єднуючим фактором нації.
Якщо націю не згуртував малий Герб, то де підстави сподіватися, що це зробить інший символ? – запитує співрозмовник. – Додавання нових знаків не змінить ситуацію на краще. А ось до погіршення може призвести. Самі себе заплутаємо із символами, а без цього не обійдеться, з’явиться підґрунтя для конфліктів на рівні політичних сил, окремих політиків.
Максим Царенко нагадав, що члени у свій час геральдичного товариства пропонували закріпити в Основному Законі один державний Герб. Натомість народні депутати у конституційну ніч 1996-го вирішили, що має бути два такі символи. Про це записали у 20-й статті Конституції
Відтоді тривають суперечки, яким має бути великий Герб. Проведено декілька конкурсів, зокрема, національних, але експертним середовищем одностайно не схвалено жоден з проектів. До речі, співавтором одного з них є вінничани. У 1996 році переможцем визнали проект великого Герба доктора історичних наук Марії Дмитрієнко і кандидата історичних наук Юрія Савчука.
На мою думку, їхній проект не може бути схвалений через використання в ньому корони, – зазначає Максим Царенко. – Цей елемент не притаманний нашій державі, бо у нас монархії у класичній формі не існувало.
Натомість звичний золотий тризуб на синьому щиті став невід’ємним атрибутом нашої державності.
Інформація до роздумів
Франція не має власного державного Герба – ні великого, ні малого. У країні встановлено спеціальний символ держави. Офіційно він не є гербом.
Кожна громада має право на власну символіку
Право на власну символіку територіальної громади прописано у законі про місцеве самоврядування ще у 1997 році, – уточнює Максим Царенко. – Це європейська практика – кожна громада має свій прапорі герб. На Вінниччині всі райони і всі міста мають таку символіку. Першою запровадила свої символи Вінниця. Було це у 1993 році. Місто має великий і малий герби, а також Прапор. має два герби – великий і малий, Вінниця запровадила свої символи першою на теренах краю. Область має свій герб і прапор, починаючи з 1997-го року.
Максим Царенко брав участь у розробці символів для окремих громад. Наприклад, створював їх для Вінницького району. Робив це разом із уже згадуваним кандидатом історичних наук Юрієм Савчуком та Юрієм Легуном. Нинішньої весни розробив їх для громади села Дорожне Вінницького району. Зараз працює над проектом символіки для ще одного села цього ж району – Бохоники.
У зв’язку з виконанням закону про декомунізацію, окремим громадам доведеться змінити свої символи, – наголошує Максим Царенко. – З одного боку – це суперечить вимогам геральдики, де цінується сталість символів. З іншого- змін не уникнути там, де елементи символів були «прив’язані» до старих назв. Наприклад, Комсомольск на Полтавщині перейменували у Горішні Плавні. А місто у своєму Гербі має стилізовану літеру «К». До чого вона тепер?
Почесні звання кануть в Лету
Робоча група також працює над удосконаленням системи державних нагород і почесних звань, – додає Максим Царенко. – Державна система нагород не встигає реагувати на запити суспільства. Нішу поступово заповнюють громадські організації. Це нормальне явище. Однак таке заміщення має відповідати встановленим вимогам чинного законодавства. Для цього потрібен закон, який би регулював систему нагород, як державних, так і Президента, а також відомчих відзнак, громадських організацій.
Одна з пропозицій членів робочої групи стосується створення Національної ради з питань нагородження.
Великий масив державних нагород і відзнак відійде у минуле.
Як стверджує співрозмовник, робоча група пропонує скасувати всі почесні звання. Їх у нас нараховується 37. Для порівняння: у Радянському Союзі було 56 почесних звань.
«У цивілізованому світі не існує таких звань, – зауважує Максим Царенко. – Якщо людину хочуть відзначити, її удостоюють державного ордена або медалі».
Найболючіше буде скасовувати почесне звання «Мати-Героїня». Його пропонують переформатувати у державну нагороду чи відзнаку Президента під назвою «За відповідальне батьківство». Звичайно, із збереженням усіх встановлених пільг.
Пан Максим прогнозує скасування такої державної нагороди, як «Іменна зброя»: «Ми єдина у світі держава, де зброя є державною нагородою. Тим більше що її надає не лише держава, а й міністерства».
Потрібно запровадити нагороду для почесних іноземних гостей, – наголошує пан Максим.- Поки що їм вручають наші ордени. Інколи безсистемно. Керівник однієї з сусідніх держав, уже колишній, за час візитів в Україну отримав майже усі наші ордени. Першим, кого нагородили орденом Свободи, став не українець, а … Король Швеції.
Віктор СКРИПНИК