Нині не знайдеться, мабуть, жодної української дитини, яка б не знала пісеньки про Черепаху Аху. Та навіть не всі дорослі знають, що її написала є поетеса родом з Вінниччини Ганна Чубач. Зустрітися із автором улюблених пісень та віршів пощастило вихованцям Вінницької дитячої школи мистецтв «Вишенька». Учні театрального відділу школи підготували для неї кілька постановок, в основу яких лягли сюжети римованих творів письменниці. У відповідь Ганна Танасівна подарувала дітям свою поезію, виступивши на сцені вперше за останні три роки.
– Як виникла ідея запросити Ганну Чубач? А діти якраз і підказали. Одного разу, коли ми саме вчили вірш «Як жук хатку будував», до мене підійшла учениця, і сказала: «Ганна Чубач так передає образи героїв своїх віршів і казок, що як їх бачу. Я би теж хотіла навчитися так писати». А чому б і ні – подумали ми у школі. І запросили. І от нарешті ця урочиста мить, до якої ми готувалися майже півроку, настала, – розповідає керівник першого класу театрального відділу Павло Третьяков.
Він і зайнявся разом зі своїми підопічними підготовкою постановки на вірш Ганни Чубач «Як жук хатку будував». Дебют першого класу видався більш, ніж вдалим.
– Ви зробили ще краще, ніж я написала, – розчулено сказала поетеса.
Та це був лише початок. Далі на сцені ожили образи кумедних Комариків, Чаплі, ласого кота Івашка, Жабок, Бджіл та Джмеликів, та ще багатьох героїв «Чубачиних віршів», – як сама про свою творчість каже поетеса.
Звісно, коронним виступом стала пісенька про перелякану Черепаху Аху, яка навчилася літати. Наприкінці творчої зустрічі і батьки, і діти, і всі гості свята вже знали слова напам’ять і співали її разом.
– Я багато бачила, але такого ще не бачила. Ви настільки цікаво і гарно зробили, що мені хочеться ще писати. Коли бачиш, як твої твори оживають, – насправді розквітаєш. Я вже три роки через хворобу ніде не виступала, але ви мене надихнули і дали сили знову творити, – зізналася Ганна Танасівна.
Дала також пораду дітям та отій учениці, яка хотіла навчитися писати, як Ганна Чубач.
– Ви питали як вигадую слова. А вони від любові йдуть. Від думок про життя. А ще, від нашої прекрасної української мови. Звісно, як писав колись Шевченко: «І чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь». Але творча людина знайде себе лише тоді, коли черпатиме з рідного життя. І я вдячна педагогам «Вишеньки», які вчать дітей плекати мову, – сказала поетеса.
Нині у доробку Ганни Танасівни понад 500 пісень, 13 збірок поезій. Вона – лауреат літературних премій: імені Павла Усенка, імені Марусі Чурай, Міжнародної премії "Дружба", ім. Євгена Гуцала, імені Анатолія Бортняка (2010). У 2010 році стала найкращим поетом телерадіофестивалю «Прем'єра пісні».
– Я ніколи не думала, що мені пощастить. Я просто писала, я просто жила. А тепер, отак вийшло, що вже понад 15 років мої вірші друкуються в шкільних українських підручниках. А мою «Черепаху Аху» люблять і в Японії, і в Китаї… Нещодавно у мене вийшла нова книжка «Українчики ідуть!». І я обіцяю до вас ще завітати і подарувати цю книжку», – сказала поетеса.
На знак подяки за теплий творчий прийом, вона зачитала кілька своїх ліричних недитячих творів та подарувала портрет Тараса Шевченка, вишитий бісером.