Студенти різних факультетів Вінницького державного педагогічного університету – і першокурсники, і старші – чекали на гостя 40 хвилин, майже половину пари.
– Ви теж на зустріч із Сакварелідзе? Чи ви гості? – спитав журналістів один з викладачів вишу.
– Ми гості і теж на зустріч із паном Давидом. До речі, це просто зустріч чи лекція?
– Ой, нічого не можу коментувати, бо це ж питання політичне… Ми тільки сьогодні зранку дізналися, що він до нас прийде, – зніяковів викладач і «розчинився» за дверима аудиторії.
– Нарешті, зайшов пан Сакварелідзе – стрімкий, енергійний. Ще один викладач почав його представляти: «Сьогодні до нас завітав заступник Генпрокурора України…» «Колишній!» – вигукнув хтось із студентів.
– Так, колишній, – посміхнувся Сакварелідзе і одразу пояснив, що сподівається, що в аудиторії буде дискусія.
– Якою ви бачите країну через 15 років? – із цього почав спілкування.
– У межах визначеного кордону, з правильними законами, які виконуються, та без корупції, – почув у відповідь.
З усім цим Давид Сакварелідзе погодився, проте, зауважив, що закони непогані є, але не виконуються вони, бо в країні немає ідеології та політичної волі гілок влади, які б змусили зробити закони дієвими, подолати корупцію та зробити Україну успішною. За приклад назвав Сінгапур та Туреччину, де непопулярні жорсткі реформи вивели ці держави на високий економічний рівень. Щодо рівня, то екс-прокурор на дошці написав долю ВВП на душу населення в різних країнах, підкресливши, що в Україні цей показник нижчий за нігерійський. А виною тому – корупція. Подолання корупції можливе тільки за допомоги ідеології, вважає Сакварелідзе. На його думку, основна причина всіх проблем в країні – відсутність жорсткого покарання за корупцію і не доведення справ по корупційних схемах до виходу на високо посадовців, які і є організаторами цих схем. Категорично не подобається екс-заступнику Генпрокурора створення Ради прокурорів, куди обирають «лояльних людей типу Шокіна, щоб вони там сиділи, і продовжували в своєму дусі, тільки маскуючись європейськими законами». Пан Давид переконаний, що відбір прокурорів-керівників має відбуватися за допомоги іноземних експертів, незаангажованих та об’єктивних, і таких вистачило б п’яти, не більше.
Давид Сакварелідзе кілька разів підкреслював, що спілкування аж ніяк не хоче переводити у «політичну площину» та, попри неодноразової згадки про реформаторів та експертів з-за кордону, наголошував, що «Україна відома не промисловістю і не ресурсами, а своїми людьми». Усі позитивні новітні перетворення пан Сакварелідзе пов’язує із молоддю, бо «саме молодь здійснила на Майдані антикорупційну революцію»:
– Дуже важливо комунікувати з молоддю. Це неоцінимий ресурс України молоддю. Вона була поштовхом для Майдану і найбільшої антикорупційної революції в Україні за останні 10 років. Мій обов’язок їм пояснити правильну ідеологію правоохоронного сектору і, взагалі, держави. Як повинні бути вибудувані системи, і як вони повинні розвиватись для того, щоб ми не допускали одних і тих же помилок. Тому що вони скоро стануть спеціалістами, і не хотілось би, щоб їх штампували і псували, через те що сьогодні немає правильної ідеології і розуміння того, куди повинна рухатись Україна. Я маю на увазі, політичної еліти. Я хочу довести, що молодь сама все може змінити, і що все – в її руках.
Також пан Давид розповів уже поза аудиторією представникам ЗМІ:
– Ми сьогодні – у всіх містах, в регіонах, де є університети, де студенти виявляють бажання з нами зустрітись. Ми всі їх об’їздимо. Збираємось поїхати в Харків, Чернівці, Львів, обійдемо всі університети Києва. Будемо зустрічатися ще на інших наших платформах».
– Ви говорите «ми». Хто це «ми»? Не секрет, що плануєте створити свою політичну партію?
– «Ми» – це група однодумців. Поки політичної партії немає, є група активних людей, які об’єднались в одну платформу, вона знаходиться в Києві на Музейному провулку, 4-а, де ми збираємось, комуні куємо, об’єднуємось в правильні громадянські платформи. Нічого не виключено. Я не агітую за політичну партію в університетах. Я агітую за правильний розвиток Української держави, і впевнений що у вільний час можу цим займатись.
– Хто входить до Вашої групи?
– Інна Грищенко, Андрій Боровик, Марина Цапук, Тарас Безрукий – це ті люди, яких повинна знати Україна. Це люди, які працювали, проходили через конкурс в Генпрокуратуру, їх не звільнили, вони самі пішли. В нас є люди з різних сфер – економісти, неурядовий сектор, люди з приватних організацій, які прийшли нас підтримати. Це українці, які бачать, куди котиться країна. Ми сьогодні говорили про економічні показники і розподіл ВВП на душу населення. Я всіх попросив зайти в «Гугл» і подивитись не лише Сінгапур, а й Білорусь і Нігерію, Україна серед всіх має найнижчий показник, і це трагедія, нам потрібно об’єднуватись і швидко це зламати.
– Де ви живете в Україні?
– Я живу в Києві.
– В Одесі буваєте?
– В Одесі вже не буваю. Там де я працював, зібрав речі після мого звільнення і переїхав у Київ.
– Ви прийшли в Україну разом з Саакашвілі?
– Я прийшов ще до Міхеіла в Україну. Міхеіл потім пізніше переїхав. Він мене попросив після Майдану, коли я був депутатом у Грузії, приїхати і відкрити наш офіс з реформ і розвитку, зібрати всіх фахівців, які вже були розкидані по всьому світу в різних проектах. Цим я займався після Майдану. Після цього, ми вже якось стали частиною українського суспільства і держави.
– Ви зараз підтримуєте контакти із зарубіжними експертами?
– Звичайно. Але краще за всіх, як просувати і розвивати Україну, знають самі українці. Нам не потрібні ні експерти, ні гранти, ні фінансова допомога, ми все чудово знаємо. В країні є гроші, їх просто потрібно направити в правильне русло і не дати їх красти. Це головне, що потрібно сьогодні Україні. У нас вистачає інтелектуалів, європейської освіти і мотивованих людей, які хочуть ламати ці системи і схеми…
– Як має виглядати ця «ломка»?
– У великих державах політичні системи, зазвичай, ламають політичні лідери. Одного із заступників Генпрокурора не можна примусити стати загальнонаціональним лідером, епохальним політиком і зробити прорив в радикальних реформах. Ми менеджери, яких найняли для певного часу. Але не зійшлись наші ментальні і моральні цінності з тими людьми, які очолювали заклади, де ми працювали. Ми громадяни України. Нам ніхто не забороняв громадську та політичну діяльність.
– Після того як Ви зустріли непорозуміння в прокуратурі, не було бажання махнути на все рукою і повернутись в Грузію?
– Ні. Це, можна сказати, здоровий азарт і амбіція – довести, що в цій країні, в цей момент можна здійснити кардинальний прорив.
– Ви бачите зараз політичну силу, яка здатна втілити правильну ідеологію?
– Звичайно. Її можна дуже швидко створити. І результати будуть видні дуже швидко.
– В Україні на громадській діяльності грошей не заробиш. За рахунок чого Ви живете?
– Мені допомагають друзі. В мене в Грузії – родина, нерухомість. Я жив за рахунок цієї нерухомості, це не секрет. Я збираюсь обговорювати деякі пропозиції від міжнародних організацій і донорів, щоб працювати в якості експерта. Я там зароблю набагато більше, ніж зарплата в прокуратурі. Поки що так.
– Коли Ви були прокурором Одеської області, взяли собі в заступники вінничан. Зараз вони з Вами в команді?
– Вони досі працюють там. Вони хороші,і порядні хлопці, я ними пишаюсь. І пишаюсь Вінницею, що в системі працюють такі порядні люди. Я не хочу говорити, що їм можуть створити проблеми. Я хотів би, щоб і далі вони залишились і продовжили роботу. Одеська прокуратура за 5 місяців показала «номер один» по всіх прокуратурах по боротьбі з корупцією. Ми показали справи, які зачепили політичну еліту не лише в Одесі, а й в Києві. Це закінчилось моїм звільненням. Але ми довели, що навіть при такому розкладі можна створити контраст. На прикладі Вінницької мерії і муніципалітету була можливість довести, що навіть при Януковичі можна було створити сучасні системи адмінпослуг і сучасної роботи мерії. Так же можна зробити в прокуратурі.
– Чому саме в Україну Ви приїхали працювати та здійснювати реформи?
– Тут на Майдані гинули наші хлопці з Грузії, грузини воюють в зоні АТО. Ми хочемо перетворень в Україні так само, як і в Грузії. Ми дружні народи…, – дещо з пафосом та романтизмом відповів прагматичний Давид Сакварелідзе. Чомусь згадалося свєтловське «Я хату покинул, пошел воевать, чтоб землю в Гренаде крестьянам отдать»…
Попри те, що викладач університету перед зустріччю із Сакварелідзе майже пошепки казав, що про цю зустріч дізналися у виші майже перед її початком, і це «питання політичне», хтось із команди пана Давида на запитання – «в педінститут Вас покликали студенти чи адміністрація?» – відповів: « І ті, і інші»… Йому, напевно, відніше.
Довідка. Давид Сакварелідзе – член реформаторської команди президента Грузії, а нині губернатора Одещини Саакашвілі. 11 лютого 2015 року Сакварелідзе отримав українське громадянство. Тоді ж був призначений заступником Генерального прокурора Віктора Шокіна. 16 вересня 2015 Давида Сакварелідзе було призначено на посаду прокурора Одеської області. Він єдиний, хто поєднував дві такі посади. 29 березня 2016 року ( в день своєї відставки) Віктор Шокін звільнив заступника генпрокурора – прокурора Одеської області Давида Сакварелідзе та притягнув його до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення правил прокурорської етики, втручання в службову діяльність іншого прокурора, вчинення проступку, який ганьбить працівника прокуратури, невиконання та неналежне виконання службових обов'язків.