Одним із завдань кримінального провадження є повне, неупереджене розслідування і судовий розгляд з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Покарання, яке призначається судом за вчинення злочину є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчинені злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Кримінальним кодексом України передбачено дванадцять видів покарань, найм’якшим з яких є штраф, а найсуворішим – довічне позбавлення волі.
Штраф являє собою грошове стягнення, що накладається судом та може призначатись як основне та як додаткове покарання.
Розмір штрафу залежить від тяжкості вчиненого злочину та визначається судом. При визначенні розміру штрафу суд, окрім інших обставин, обов’язково враховує майновий стан винного.
Відповідно до норм загальної частини Кримінального кодексу України, покарання у виді штрафу може бути призначено в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі від 510 до 850 000 гривень. Однак, санкцією статті особливої частини Кримінального кодексу України може передбачатись і вищий розмір штрафу.
Відповідно до норм статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату.
У разі, якщо засуджена особа сплатить суму штрафу, але не представить документ про сплату (квитанцію), вона вважається такою, що не виконала покарання. Тому, оригінал квитанції чи іншого документа про сплату штрафу обов’язково потрібно надати до суду, який ухвалив обвинувальний вирок та призначив покарання у виді штрафу.
Незважаючи на те, що штраф є найм’якшим покаранням, яке передбачено Кримінальним кодексом України, засуджені особи, в силу різних обставин, не завжди сплачують суму штрафу. В таких випадках суд може замінити покарання у виді штрафу на інше покарання, зокрема громадські роботи, виправні роботи або позбавлення волі.
Частиною 5 статті 53 Кримінального кодексу України передбачено, що у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Добровільна та вчасна сплата штрафу є запорукою того, що суд не замінить штраф на покарання у виді громадських робіт, виправних робіт чи на покарання у виді позбавлення волі.
Михайло Порохницький, прокурор Вінницької місцевої прокуратури