Кредитування в Україні за останні роки стало значно більш прозорим для споживача. Сьогодні людина, яка оформлює кредит, має бачити не лише привабливу номінальну ставку, а й реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, комісії, строк та інші істотні умови. Реклама не повинна створювати враження, що кредит коштує 0%, якщо фактична вартість позики є іншою.
Для українців це вже стало звичною частиною фінансового ринку. Але десять років тому такі правила ще тільки формувалися.
Саме в цей період народний депутат 8 скликання Руслан Демчак працював над законодавчими змінами у сфері споживчого кредитування, захисту прав позичальників, фінансової реструктуризації та стимулювання кредитування бізнесу. Частина запропонованих підходів отримала подальше законодавче закріплення, а окремі принципи продовжують розвиватися у сучасному регулюванні фінансового сектору.
Сьогодні ця тема залишається особливо актуальною. За даними Національного банку України, чистий гривневий кредитний портфель бізнесу у 2024 році зріс на 21%, а населення — майже на 40%. У 2025 році чисті гривневі кредити бізнесу та населення продовжили швидко зростати й за рік збільшилися більш ніж на третину. НБУ пов’язує цю динаміку з відновленням кредитної активності та реалізацією Стратегії з розвитку кредитування.
Тобто кредитування сьогодні — це не лише питання споживчих позик. Це один із механізмів фінансування бізнесу, інвестицій та економічного відновлення України.
Від кредиту «під 0%» до реальної вартості позики
Уявімо звичну ситуацію: людина бачить рекламу «кредит під 0%». Ще кілька років тому подібна пропозиція могла привернути увагу саме завдяки великій цифрі «0» — тоді як реальна вартість позики могла залежати від комісій, додаткових платежів або короткого пільгового періоду.
Сьогодні правила значно жорсткіші.
Фінансова установа повинна розкривати інформацію про загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку. У рекламі споживчого кредиту мають бути зазначені реальна річна процентна ставка, максимальна сума та строк кредиту. Інформація не повинна бути подана таким чином, щоб важливі умови фактично губилися для споживача.
Національний банк прямо наводить як приклад ситуації, коли реклама «кредиту під 0%» може вводити споживача в оману. Регулятор зазначає, що приваблива ставка сама по собі не показує повної вартості позики: необхідно враховувати всі платежі та реальну річну процентну ставку.
Це один із найпомітніших для звичайного позичальника результатів розвитку регулювання споживчого кредитування.
Що саме змінилося
У 2015 році, виступаючи у Верховній Раді під час розгляду законопроекту №2455 «Про споживче кредитування», нардеп Руслан Демчак звертав увагу на те, що українське законодавство недостатньо детально регулювало споживчий кредит.
Серед питань, які потребували врегулювання, він називав рекламу кредитів, оцінку кредитоспроможності споживача, інформування про ефективну процентну ставку та інші умови кредитного договору.
Це важливий момент, якщо подивитися на нього з позиції сьогоднішнього споживача. Йдеться не просто про технічні зміни до законодавства. Йдеться про правило, яке безпосередньо впливає на рішення людини: позичальник повинен розуміти, скільки насправді коштуватиме кредит ще до його оформлення.
Закон України «Про споживче кредитування» №1734-VIII був прийнятий 15 листопада 2016 року. У подальшому правила розрахунку та розкриття вартості кредиту розвивалися й деталізувалися регулятором. Чинне законодавство визначає реальну річну процентну ставку як загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру кредиту.
Особливо показовим є те, що методика НБУ для розрахунку реальної річної процентної ставки була побудована на положеннях Директиви ЄС 2008/48/ЄС про кредитні угоди для споживачів. НБУ зазначав, що формула відповідає законодавству Європейського Союзу.
Отже, вимога показувати реальну вартість кредиту — це одночасно і захист українського споживача, і крок до європейських стандартів фінансового ринку.
Чому це важливо не лише для позичальника
Прозорість кредитування потрібна не тільки людині, яка оформлює споживчий кредит.
Для банків та інших кредиторів зрозумілі правила означають однакові вимоги до розкриття інформації та оцінки ризиків. Для бізнесу — можливість працювати в більш передбачуваному фінансовому середовищі. Для держави — формування фінансового сектору, здатного підтримувати економіку в довгостроковій перспективі.
Саме тому законодавчі ініціативи у сфері кредитування середини 2010-х років охоплювали значно ширше коло питань, ніж споживчі позики.
Паралельно розглядалися механізми фінансової реструктуризації проблемної заборгованості та стимулювання кредитування бізнесу.
У першому випадку завдання полягало в тому, щоб створити механізми для відновлення платоспроможності підприємств та врегулювання проблемних кредитів. У другому — сформувати умови, за яких банки можуть активніше фінансувати економіку.
Таким чином, поступово формувалася цілісна логіка: захистити позичальника, зробити умови кредитування прозорими, зменшити системні ризики та водночас не заблокувати доступ економіки до фінансування.
Фінансова реструктуризація: коли кредит уже став проблемою
Окремим напрямом роботи народного депутата Руслана Демчака була фінансова реструктуризація.
Якщо споживче кредитування відповідає на питання «як зробити кредитні відносини зрозумілими до укладення договору?», то фінансова реструктуризація відповідає на інше питання: «що робити, якщо позичальник уже не може нормально виконувати свої зобов’язання?».
У 2016 році Верховна Рада працювала над законопроектом №3555 «Про фінансову реструктуризацію». Його концепція передбачала механізми добровільної реструктуризації заборгованості та можливість відновлення діяльності фінансово життєздатних підприємств.
Для банківської системи це мало значення не лише через окремих позичальників. Великий обсяг проблемної заборгованості обмежує можливості банків кредитувати нових клієнтів. Тому механізм реструктуризації був пов’язаний із ширшим завданням — відновленням нормального кредитування економіки.
Кредитування бізнесу: від захисту позичальника до розвитку економіки
Ще один напрям законодавчої роботи стосувався стимулювання кредитування.
Логіка тут дещо інша. Якщо правила споживчого кредитування насамперед захищають позичальника, то розвиток кредитування бізнесу має створювати умови для інвестицій, розширення виробництва та економічної активності.
Це питання не втратило актуальності й сьогодні.
За даними НБУ, у 2025 році чисті гривневі кредити бізнесу та населенню продовжували швидко зростати. Основною складовою гривневого кредитного портфеля бізнесу залишаються кредити малому та середньому підприємництву, які у 2025 році зростали більш ніж на третину в річному вимірі. Кредитування також активізувалося в енергетиці, сільському господарстві, харчовій промисловості, торгівлі та машинобудуванні.
Для економіки, яка проходить через війну та масштабне відновлення, доступ до фінансування стає ще більш значущим. Підприємствам потрібні кошти для відновлення виробництва, закупівлі обладнання, інвестицій та поповнення оборотного капіталу.
Тому питання, які обговорювалися у парламенті десять років тому, сьогодні отримують новий економічний контекст.
Що з цих підходів працює сьогодні
Ретроспектива показує, що не всі законодавчі ініціативи мають однакову подальшу долю. Частина проектів стала законами, частина змінювалася під час подальшого реформування, а окремі підходи отримували продовження вже в інших нормативних актах.
Але саме в цьому і полягає цінність ретроспективи.
У випадку споживчого кредитування можна простежити чітку послідовність: законодавча проблема → нові правила → конкретний захист споживача → подальше вдосконалення регулювання.
Сьогодні вимоги до розкриття вартості кредиту продовжують діяти та розвиватися. НБУ контролює дотримання правил захисту прав споживачів, а законодавство доповнюється новими вимогами. Зокрема, у 2023 році були внесені зміни щодо розкриття денної процентної ставки та обмеження максимальної денної ставки за визначеними видами споживчих кредитів.
Отже, те, що десять років тому могло виглядати як технічна дискусія про формулювання законодавства, сьогодні безпосередньо впливає на повсякденні фінансові рішення людей.
Кредитування України та європейська інтеграція
Розвиток кредитування має ще один вимір — європейський.
Україна поступово наближує регулювання фінансового сектору до норм та практик Європейського Союзу. У сфері споживчого кредитування цей процес розпочався не вчора: ще під час підготовки законодавства у 2015-2016 роках використовувалися положення європейської Директиви 2008/48/ЄС.
Сьогодні гармонізація триває вже на значно ширшому рівні. НБУ продовжує адаптувати банківське регулювання до норм ЄС, зокрема в межах виконання міжнародних зобов’язань України та програми Ukraine Facility.
Для кредитного ринку це означає поступове формування правил, зрозумілих не лише українським учасникам, а й потенційним європейським інвесторам та фінансовим партнерам.
Від законодавчих ініціатив до сучасного кредитного ринку
Якщо подивитися на роботу у сфері кредитування в перспективі десяти років, можна побачити не окремі законопроекти, а кілька пов’язаних між собою напрямів.
Для фізичних осіб — прозорість вартості кредиту, інформація про реальну процентну ставку та захист від оманливої реклами.
Для бізнесу — доступ до фінансування та механізми роботи з проблемною заборгованістю.
Для банків — зрозумілі правила кредитування та управління ризиками.
Для фінансового ринку — поступове наближення українського регулювання до європейських стандартів.
Для економіки — можливість використовувати кредитування як один із механізмів відновлення та розвитку.
Саме тому сьогодні, коли Україна одночасно відновлює економіку, розширює можливості кредитування та продовжує рух до Європейського Союзу, досвід реформ фінансового сектору попереднього десятиліття набуває нового значення.
Частина рішень, які тоді здавалися суто законодавчими або технічними, сьогодні перетворилася на звичні правила фінансового ринку. І найкращий приклад — можливість побачити не лише привабливу цифру в рекламі кредиту, а його реальну вартість.
Джерельна основа
Матеріал підготовлено на основі відкритих матеріалів Верховної Ради України, Національного банку України та законодавства України, а також публічних виступів і законодавчих ініціатив Руслана Демчака у 2015–2016 роках.
Матеріал має ретроспективний характер: його мета — показати, як окремі питання, що порушувалися під час законодавчої роботи у сфері кредитування, співвідносяться із сучасним регулюванням та актуальними потребами української економіки.