Руслан Демчак – екснародний депутат України, економіст, підприємець.
У своїй авторській колонці розмірковує про можливі часові рамки завершення російсько-української війни та роль історичних символів у формуванні ідеології сучасної Росії.
Існує думка що війна між росією та Україною формально має закінчиться до 11 січня 2026 року. Формально – бо це, юридично, може виглядати як перемир’я на невизначений час. Але в росії це буде висвітлено як перемога очевидно. Ця війна не може бути довшою ніж ідеалізована в СРСР Велика Вітчизняна війна, яка тривала 4 роки без 44 днів. І тут йдеться не про шаманство путіна. Це принципово для ідеологічної парадигми сучасної росії, не може бути війна з Україною довшою ніж Велика сакральна війна 1941-45 рр.
Можна заперечити що війна із Україною почалась в 2014 році з анексії Криму, так, але для російської ідеологічної машини це не має значення, як і пакт Молотова-Ріббентропа в 1939, від початку реалізації якого прийнято рахувати початок Другої світової війни.
Очевидно що для правителя росії історичні дати, як і радянська ідеологія мають глибинне значення на підсвідомому рівні. Ідея відновити СРСР, «виправивши найбільшу геополітичну катастрофу попереднього сторіччя» до 100-річчю створення СРСР 30 грудня 2022 року була також сакральна задумка правителя росії, якій не дав здійснитись надзвичайний опір Українського народу. Можна заперечити що недостатньо кандидатів для членів відновленого СРСР, але й договір про об’єднання в одну союзну державу – Союз Радянських Соціалістичних Республік, був укладений 30 грудня 1922 року Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою, Українською Соціалістичною Радянською Республікою, Білоруською Соціалістичною Радянською Республікою і Закавказькою Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою. На роль сучасної Закавказької республіки вже є й кандидати – Абхазія та Південна Осетія, ще й Бесарабська республіка підтягнулась би – сучасне не визнане Придністровʼя.
Хай би що там не було в пострадянських хворих головах, переважно одній із них, ми українці прагнемо миру. І якщо навіть нова «Берлінська стіна» проляже через Таврійські і Донецькі степи, ми знаємо долю таким стінам.
Матеріал містить особисту думку автора і не обов’язково відображає позицію редакції.