Думаючи про дикого прадавнього чоловіка ми уявляємо двометрового повністю волохатого здорованя, який хапає безправну жінку та тягне її до печери. Наша уява малює грубого неотесаного мужлана — “козла”, що не знає манер і поваги до дам. З точки зору радикального фемінізму чоловік був таким завжди і передав ознаки “козлиності” нащадкам з ХХІ сторіччя. Розвіяти цей образливий гендерний стереотип вінничани мали змогу у театрі Садовського, де цієї суботи відбулася моно-вистава “Про що мовчать чоловіки, або дикун Forever”.
Протягом двох з гаком годин єдиний актор п’єси, заслужений артист України Олексій Гнатковський у форматі stand-up-шоу розповідав, чому чоловіки розкидають по хаті речі, не можуть відірватися від телевізора і не люблять багато говорити. Жартами, заснованими на життєвих прикладах, Олексій пояснював: внутрішній дикун, що живе в душі кожного сучасного “мужика”, насправді не “козел”.
Шоу буквально кричить: всі відмінності чоловічої та жіночої психології зумовлені їхніми споконвічними соціальними ролями. Чоловіки повинні були полювати, а справжній мисливець має бути мовчазним. Увага мисливця під час полювання прикута лише до здобочі, тому за тисячі років чоловічий мозок розучився відволікатися на декілька речей одночасно. Повернувшись з полювання, дикун розкидав посеред печери сакральні речі, сідав поруч із ними, фокусувався на одній-єдиній точці в стіні і чекав на одкровення. Він чекав думок, ідей, які б допомогли йому у житті та полюванні.
Натомість, що робить сучасний чоловік, коли повертається після важкого дня додому? Вірно, розкидає по хаті шкарпетки, сідає на диван і мовчки, наче заворожений, дивиться телевізор. Та сама “дикунська” поведінка!
Жінки ж від початку людства займалися збиральництвом, підтримували вогонь у печерах, вирішували важливі для виживання племені проблеми. Тисячі наскельних малюнків, кам’яних фігур та інших археологічних знахідок говорять нам про те, що дикун обожнював жінку. Він поклонявся їй, охороняв її, поки вона творила навколо свою жіночу “магію”. Чоловіки поважали жінок за мудрість, жінки чоловіків — за силу та мужність. На думку автора п’єси, американського сімейного психолога Роба Бекера, так було доки ми не стали цивілізованими і не забили собі голови гендерними стереотипами. Мораль “Дикуна” проста: щоб зрозуміти один одного, треба лише періодично ставити себе на місце своєї другої половинки.
Після того, як почав грати у цій виставі, я побачив власного внутрішнього дикуна, відчув його. Чоловікові важливо знати, що в ньому є цей дикун, який хоч і мохнатий та брутальний, але свою жінку готовий у лапах носити, — зізнався Олексій Гнатковський по завершенні шоу
Цікаво, що оригінальний сценарій “Дикуна” Роб Бекер написав у 1995 році. Він особисто понад 700 разів зіграв його на Бродвеї. Вистава є світовим рекордсменом серед «one man show» та має театральну премію Лоуренса Олів'є, яку вважають театральним аналогом “Оскара”. Нині “Дикун” адаптований 35-ю мовами. Українську версію відомого шоу поставив латвійський режисер Давіс Колбергс.
Нагадаємо, нещодавно у Вінниці показали гордість київської Національної Оперети — мюзикл “Sugar, або в джазі тільки дівчата!”
Олександр Сашньов