Лідер гурту "ТІК" пригадав, ким доводилось бути на дитячих новорічних святах та як готує до виступів дочку і сина.
– Кого ви грали на передноворічних ранках у дитячому садочку та школі?
– Довелось побувати у «шкурі» абсолютно різних казкових персонажів і тварин. Найбільше запам’яталось, як грав Колобка. Цей герой – веселий і оптимістичний, як і я (посміхається). У школі мені якось дісталась роль ще одного загального улюбленця – Чебурашки. Пізніше грав Гнома, Мушкетера, Козака, а у старших класах – Діда Мороза.
– Ви любили виступати?
– Звісно! Певна річ, деякі соромляться, але у глибині душі все одно мріють вийти на сцену і стати частинкою казки. Тут уже все залежить від педагогів, як вони налаштують дітей і організують процес підготовки. Особисто у мене страху перед сценою ніколи не було, тому я змалечку був задіяний у всіх цікавих постановках і святах.
– Як ставилися до віршиків? Чи швидко вивчали? Можливо, деякі пам’ятає до цих пір?
– У мене гарна пам'ять, тому з віршиками ніколи проблем не було. Як правило, всі свої слова вивчав ще під час репетицій, тому вдома над цим ніколи не заморочувався. Не було ніякої «зубрьожки», мама з татом не сиділи наді мною.
Деякі з новорічних віршиків пам’ятаю і донині. Зокрема, зі шкільних часів – нашу класику «Білі мухи», а також багато пісень. Пісні з року в рік співались, тому багато з них дійсно закарбувались у пам’яті на все життя. «З Новим роком друзів ми вітаєм, новорічну пісню заспіваєм! Станьмо дружно в коло всі, малята! Круг ялинки будем танцювати…»
– Чи відвідуєте ви виступи своїх дітей?
– Якщо у цей день немає гастролей – обов’язково! Насправді для дітей дуже важливо, щоб батьки були присутні. Адже вони так щиро готуються до свята, хвилюються, старанно тримають все в секреті, щоб потім здивувати і порадувати своїх батьків.
У мене колись трапився казус, коли дочка ще була у садочку. Саме у цей день у «ТІК» був концерт, тому я пояснив їй, що не зможу прийти на святковий ранок, адже мушу їхати по роботі. Потім бачу: проходить день, другий, а вона все сумна ходить. Питаю: «Єва, у чому справа? Розкажи мені». А вона каже: «Я розумію, що в тебе робота, але тебе весь садочок чекав. Я всім сказала, що ти будеш. Вихователі так гарно одягнулися, щоб з тобою сфотографуватися. А ти не прийшов…» Ситуацію, звісно, ми потім виправили! Всі виховательки свої фото отримали, але цей момент тоді мене дуже вразив… І дочка, і син у мене дуже творчі. Вони відвідують чимало гуртків і завжди беруть активну участь у житті своєї групи та класу. Ми з дружиною одразу їм пояснили: головна у тебе роль чи другорядна – абсолютно не важливо. Головне – все робити щиро і з радістю. Можна взагалі роль без слів зіграти, але вона буде такою яскравою, що сподобається всім набагато більше за головну!
