Українське слово «навіки» та сполука «на віки» звучать майже однаково, однак мають різне значення й уживання.
«Навіки» пишемо разом, коли йдеться про щось назавжди, на вічність. Саме такий варіант використовують у традиційному християнському привітанні:
— Слава Ісусу Христу!
— Слава навіки!
Окреме написання «на віки» доречне тоді, коли слова мають своє пряме значення — «на багато віків», «на тривалий час». Наприклад:
«Ви погубили мене на віки вічні» (Григорій Квітка-Основ’яненко).
Водночас у художній мові можна зустріти й інші конструкції:
«Я загоїти хочу вам рани не на віки чи роки — на мить» (Олександр Олесь).
«Хай на віки прославить спів безсмертну юність вашу» (Володимир Сосюра).
Як запам’ятати?
Якщо слово можна замінити на «назавжди», «довічно», «на вічність», правильно писати «навіки» — разом.
Тому у християнському привітанні нормативний варіант:
«Слава навіки!»
А написання «Слава на віки!» у цьому значенні є неправильним.