На честь 155-річчя з дня народження визначного міського голови Вінниці Миколи Оводова, докторка історичних наук, професорка Тетяна Кароєва прочитала лекцію про маловідомі деталі його роботи на посаді. Безплатний освітній захід під назвою «Вінницький міський голова Микола Оводов: успіхи та поразки» відбувся 22 жовтня у HUB «Місто змістів». Лекція зібрала кількадесят прихильників краєзнавства.
Прибуття на Вінниччину і перемога на виборах
Микола Оводов
Микола Васильович Оводов народився 17 листопада 1864 року у Воронезькій губернії. Здобув медичну освіту у Києві, у 1889 році був призначений міським лікарем Ямполя, а вже за рік отримав аналогічну посаду у Вінниці. Такий стрімкий розвиток кар’єри, говорить пані Кароєва, свідив про здібності майбутнього міського голови.
Тетяна Кароєва
- Коли він прибув до Ямполя, на Поділлі його ніхто не знав. І те, що він за рік перебрався до Вінниці, багато про що говорить: він зміг показати себе, налагодити необхідні зв’язки. Це вже була заявка на майбутній успіх, – переконана лекторка
Міським головою Вінниці Оводов став 30 березня 1899 року. При чому, каже пані Кароєва, вибори взагалі-то спочатку виграв його конкурент, дехто Петров. Обійняти посаду Миколі Васильовичу «допомогло» законодавство Російської імперії.
За тогочасними законами, право голосу на виборах до міської думи мали лише чоловіки, і тільки ті, що пройшли майновий ценз. Так, у Вінниці з понад 30 000 мешканців лише 512 вважались виборцями, із них 150 використали своє право на волевиявлення. Ці люди обрали до міської думи гласних – функціонерів, яких зараз би назвали місцевими депутатами.
Очільника міста з-поміж себе обирали вже самі гласні, і голосування пройшло не на користь Оводова: більшість колег надали перевагу Петрову. Проте, Петрова не затвердив на посаді губернатор, через що було призначене додаткове голосування. У ньому лідер «першого туру» участі не брав, і перемогу з-поміж трьох кандидатів святкував Оводов.
«Економічне диво»
Оводов – одна з найпомітніших фігур на посаді міського голови Вінниці. Він керував містом з 1899 по 1917 рік. Саме в цей період у Вінниці з’явились електростанції та перші електричні ліхтарі, почали працювати телеграф і телефон, а вулицями «пішли» перші трамваї.
З персоною Оводова також пов’язують будівництво готелю «Савой», міської думи на Поштовій площі та інших інфраструктурних об’єктів.
На посаді міського голови Микола Оводов зумів одним влучним рішенням збільшити прибутки бюджету Вінниці. Як розповіла лекторка, у 90-ті роки минулого сторіччя кошторис міста на 50% формувався з податку на нерухомість. При цьому, за законом, громадяни мали право сплачувати його двома шляхами: або платити до 10% щомісячного прибутку від будівлі, або 1% від її оцінної вартості.
За ініціативи Оводова проводиться оцінка всієї нерухомості міста, після чого встановлюється обов’язковий єдиний податок – 0,8% від вартості нерухомості. «Податкова реформа» завершилась у 1902 році і дозволила одразу ж збільшити бюджет міста втричі порівняно з попереднім роком, що можна побачити на графіку.
Зауважимо, що вказане на графіку зростання бюджету у передвоєнні роки та в роки Першої світової визначене передусім інфляцією.
У період з 1899 по 1917 рік Вінниця стала одним з найбільш розвинених міст не лише Правобережної України, але усієї Російської імперії. За словами лекторки, на той час у Європейській частині імперії було 862 міста з населенням понад 10 тисяч осіб. Вінниця ж була у числі 168 міст, що мали водопровід, 39 міст, де ходили трамваї та 22 міст, в яких працював телеграф.
Революційний 1917 рік став для Оводова останнім на посаді міського голови. Він перебрався до Одеси, де жив до кінця життя. Помер Микола Васильович у 1941 році.
Нереалізовані плани
За часів Миколи Оводова у місті почали обговорювати необхідність будівництва двох мостів через Південний Буг: один мав вести на сучасну вулицю Київську, інший – на Старе місто з боку теперішньої вулиці Скалецького. В підсумку, Київський міст був побудований вже після Другої Світової, а моста по вулиці Скалецького немає і досі.
До того ж саме за Оводова було розроблено проект Сабарівської ГЕС, яку збудують у 20-ті.
З цікавих проектів, які планувались та не були реалізовані Оводовим – цукровий та плодоконсервний заводи та найбільший у Подільській губернії елеватор.
Олександр Сашньов