Всім небайдужим фахівцям давно стала очевидною необхідність глибокого реформування нагородної системи України – особливої актуальності питання набуло від початку збройного протистояння на Сході. Але, на жаль, замість повного й якісного переформатування наразі ми бачимо спроби, так би мовити, «ямкового ремонту»…
Найсвіжішим прикладом тому є законопроект №8393, внесений сімома нардепами з різних парламентських фракцій та груп. Документ передбачає надання Верховній Раді права звернутися до Президента України з пропозицією позбавити державних нагород народного депутата, відзначеного званням Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку та/або жертовне служіння Українському народові – у випадку порушення народним обранцем норм депутатської етики, викладених у ст. 8 Закону «Про статус народного депутата України».
Наразі, нагадаю, позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом – так прописано у ст. 16 Закону «Про державні нагороди України». Цей механізм досить складний, тому у «потрібних» випадках за часів Януковича йшли шляхом скасування Указів про нагородження рішеннями керованих у ручному режимі судів – наприклад, щодо посмертного присвоєння звання Герой України Степану Бандері. Зрозуміло, що тоді адміністративні суди й не такі коники під замовлення викидали – могли і результати виборів заднім числом скасувати, відбираючи депутатські мандати у опозиційних парламентарів, але у найближчій же перспективі свавілля ставало очевидним для всіх.
Вже згаданий законопроект №8393 є надто «точечним», навіть «персональним», адже, схоже, писався під скандально відому Надію Савченко. Справді, сьогодні вона в амплуа «Герой України» виглядає неприродно, і з цим потрібно щось робити. Але варто згадати, що в Україні існує понад 60 різновидів державних нагород і тисячі професій, тож створювати під кожну комбінацію нагороди й посади нормативно-правовий механізм недоречно. Так, є у нас чинні Герої України, які перебувають під слідством чи переховуються від Інтерполу, є такі «повні кавалери», «Заслужені…» й «Народні…», які переховуючись від українського правосуддя, славословлять «КрымНаш» – і нагород їх потрібно позбавляти, спираючись на базові стандарти права і здорового глузду. Але правовий механізм цього має бути досконалим, адже ж нам не потрібні скарги до ЄСПЛ? І тут усім зацікавленим нардепам варто згадати, що вже третій рік у парламентському Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, очолюваному Сергієм Власенком, чекає розгляду і схвалення комплексний законопроект «Про нагородну систему України», створений робочою групою з досвідчених фахівців.
Автори цього документу визначили основні вади вітчизняної фалеристики, подолати які й покликаний законопроект.
- «Гібридний» характер нагородної системи України, яка суміщає рудименти радянської фалеристики (на кшталт нагородної зброї та почесних звань) із новими елементами, притаманними країнам сталої демократії.
- Гнітюча негнучкість, відсутність жорстких хронологічних рамок та ефективних процедур громадського чи навіть адміністративного впливу на механізм представлення до нагородження чи позбавлення нагород. Очевидним є те, що несвоєчасне нагородження достойного чи позбавлення нагороди негідного унеможливлює нормальне функціонування нагородної системи як ефективного інструменту заохочення мільйонів громадян на прикладі конкретних осіб. В якості найяскравіших прикладів можна навести і «постфактумні» нагородження ювілейними медалями ветеранів минулих війн, і збереження статусу нагороджених (в т.ч. і званням «Герой України») особами, які своїми вчинками скомпрометували себе.
- Відсутність системного підходу до формування нагородної системи, поява «ситуативних» нагород (на кшталт орденів Героїв Небесної Сотні та «За доблесну шахтарську працю»), дисбаланс кількості орденів та медалей.
- Існування нагород, до яких не створено Положення – відсутність критеріїв для нагородження (4 Почесних звання).
- Надмірне розмаїття дизайну спільних для багатьох нагород елементів (стрічок та колодок медалей та нижчих ступенів орденів). Одночасне існування півдесятка взірців стрічок, вочевидь, спричиняє невиправдані витрати коштів.
- Відсутність прозорої процедури заснування нових нагород, нагальна потреба закріплення конкурсного підходу до визначення їхнього дизайну. Непублічність цього процесу призводить до появи нагород із проблемним дизайном.
- Відсутність жорсткої персоніфікації нагороджень (нумерації нагород та нагородних документів). Яскравим прикладом є визнання відповідними державними структурами факту відсутності інформації не тільки щодо списків нагороджених, а й загальної кількості виданих медалей «Захиснику Вітчизни».
- Неузгодженість між різними рівнями нагород та відзнак (суто державні, президентські, відомчі, Кабінету Міністрів та Верховної Ради України).
- Відсутність регламентації статусу муніципальних та громадських відзнак, які, за наявності недостатньо дієвої державно-відомчої нагородної системи, подекуди стали її замінником у суспільній свідомості.
- Неефективність роботи Комісії державних нагород і геральдики, яка має недостатній вплив на державної нагородної політики.
Отже, якщо є комплексний законопроект про нагородну систему, чи доречно займатися «ямковим ремонтом»?