За словами першого заступника голови Вінницької ОДА Андрія Гижка, нині в області обліковується 2 млн га сільськогосподарських земель. Із них – 1млн 600 тис. га – це земля, що обробляється під зернові культури та рослинництво, так звана, рілля. Решта – це багаторічні насадження: трави, садки, ягідники т.д.. Такий земельний банк має нині Вінницька область.
– Що це означає? Наразі вартість землі оцінюється, як і в 1996 році, коли розпочалася земельна реформа за 1 га – 50 тисяч грн, – каже Андрій Гижко. – «Тобто 100 млрд грн – це вартість всієї сільськогосподарської землі в нашій області. Так, це величезний ресурс, але чи він ефективно використовується? Якщо врахувати сучасні ціни, курс гривні, який суттєво змінився з 1996 року, інфляційні процеси, які відбувалися – об’єктивна ціна одного гектара землі наразі коливається від 10 до 15 тисяч доларів. Тому одразу цих 100 мільярдів можна сміливо множити на 30 і отримати реальну вартість землі у Вінницькій області.
Головна категорія населення, яка має бути зацікавлена у вільному ринку сільськогосподарських земель – це селяни. Чи готові вони до змін?
За словами першого заступника голови облдержадміністрації, вже 60-70% селян готові до земельної реформи і вони це озвучують.
– І причому озвучують не владі, а сільськогосподарським підприємствам. Сьогодні з’явився, так званий, сірий ринок землі, коли люди для власних потреб (оплати за навчання дітей, купівлі житла, чи транспорту ) просять в аграріїв,щоб їм заплатили на перед за 10-20 років орендну плату за паї. І це нормальний процес, але його необхідно легалізувати. Селяни просто не розуміють реальної вартості земельного паю, і якби вони знали це – сьогодні вони були б дуже багатими людьми. Адже, маючи на руках земельний акт, наприклад, на 3 га земельного паю – це 40-50 тисяч доларів – зазначає Андрій Гижко.
Андрій Гижко переконаний, що інша категорія, яка теж зацікавлена у ринку земель, – це фермери:
– Розмови щодо продажу землі вже точаться роками. Багато людей відклали кошти, аби, як тільки буде знято мораторій з продажу землі, одразу розпочати процес її купівлі. І це нормальний, об’єктивний процес. Аграрії знають, що цей процес не зворотній. Адже вартість землі при оцінці стає тим ресурсом, який можна показати в балансі свого підприємства. Під цю землю можна отримати кредит, мати заставу, брати сільськогосподарську техніку. Тому саме це може принести в аграрний сектор мільярди гривень додаткового розвитку, у свою чергу, стимулюючи розвиток села. Оскільки буде розвиватись переробка, елеваторні комплекси,виготовлятимуться продукти харчування.
За словами посадовця, вирощувати с/г продукцію у нас навчились, а для того, щоб побудувати переробний комплекс, чи то тваринницький, чи рослинницький, необхідні великі інвестиції. І сьогодні склалась така ситуація, що аграрій приходить в банк бере свої документи, а у нього немає що показати. Оскільки фактично обігових коштів у сільськогосподарського виробника немає: зерно виростили – продали, оце і все. А для банківської системи необхідна тверда застава. І тут земля виступить твердою заставою, тобто твердою валютою.
Не менш зацікавлені у вільному ринку земель власники великих агрохолдингів. – Агрохолдинги готові, але вони теж не хочуть сірих схем. Оскільки немає гарантії, що людина, яка отримала наперед орендну плату за 10-20 років не піде і не здасть цю ж землю іншому орендатору, адже це здійснюється поза законом, – підкреслює Андрій Гижко.
На його думку, немає значення, чи це великий агрохолдинг, чи середній, чи малий сільгоспвиробник – всі вони хочуть стабільності:.
– Наприклад, інвестиція в садівництво. Виростити садок – це дуже дороговартісне виробництво. І тут треба мати гарантії, що земля під цим садком у тебе буде років 30, щоб окупити затрачені інвестиції. Тому, я переконаний, що процес легального та законного продажу землі має бути. Але поряд з цим має бути обов’язковий контроль з боку держави. І тут предметом дискусії має бути не питання: продавати, чи не продавати землю. Предметом дискусії має бути: як продавати, скільки продавати і кому продавати? І якщо ми сформулюємо правила, які будуть підходити всім, то ми позбудемось сірого ринку землі, залучимо величезні інвестиції і основне – дамо людям, які проживають в селі великі, реальні гроші, якими вони зможуть розпоряджатися. На жаль, ми вже втратили 20 років і допоки дану реформу будуть виписувати політики, а не представники аграрного бізнесу, доти це питання буде заполітизоване, а процес реформування стоятиме на місці. І від цього найбільше страждатимуть селяни.
Андрій Гижко вважає, що нині гостро назріла необхідність проведення Всеукраїнського форуму аграріїв (причому – без втручання політиків), на якому сільгоспвиробники запропонували б свої правила гри на ринку земель з подальшим їх обговорення з власниками паїв:
– Це має бути прозорий законопроект, а запропоновані правили мають задовольнити всіх учасників ринку земель, – наголошує Андрій Гижко. – Як тільки земля стане товаром, в переробній сфері Вінниччини реально може з’явитись близько 30 тисяч нових робочих місць. І це головний прорив та позитив цієї реформи.
Ірина Ясинська