Мабуть, кожен вінничанин цікавився: "А яка найдовша вулиця Вінниці? Чи навпаки – найкоротша?". Ми знайшли відповідь на це питання.
Почнемо з короткої. Невелика вулиця знаходиться у самому центрі міста на яку, можливо, ніхто і не звертав увагу. Вона починається від вулиці Соборної, біля Вінницького торговельно-економічного інституту – це колишня вулиця Соколова, нині вона перейменована на Івана Шиповича.
Її довжина сягає близько 120 метрів, вона майже в половину менша за вулицю Нансена (250 м).
Одразу з вулицею зв’язаний і провулок Уманьський, він також дуже маленький. Його довжина приблизно 115 метрів. На провулок він зовсім не схожий – це прохід між щільною забудовою будинків, який в центрі сполучається з вулицею Хлібною.
Вулиця Гонти є однією з найдовших вулиць серед інших у місті. Більшість скаже, що це має бути вулиця Пирогова, але вулиці Пирогова не вистачає близько 500 метрів, щоб наздогнати Гонти. Довжина вулиці Гонти складає 6,7 кілометра.
Ця вулиця має з'єднувати Тяжилів з Замостям, але сьогодні вулиця має декілька «розривів», через які немає повноцінного автомобільного зв’язку.
Всю дистанцію пішки, без зупинок, можна подолати майже за три години.
Вона бере початок у Тяжилові, майже біля кільцевої розв’язки.
Цією вулицею з боку Тяжилова в основному користується вантажний транспорт, так як ця ділянка промислово-складська і має достатню кількість підприємств різного типу виробництва та їх складів.
У цей віддалений район від міста прямує маршрутне таксі 3-а, яке доїжджає майже до приватної забудови «Дружній».
Вулиця значно звужується, закінчується асфальт і через приватний жил масив проходить старовинна бруківка, якою можна було проїхати до залізниці.
Доходячи до станції Вінниця-вантажна, вулиця для автомобільного транспорту стає тупиковою. Цю ділянку можна пройти лише пішки.
«Колись тут був переїзд ще, мабуть, у 50-х, бруківкою рухалися вантажні автомобілі, які розвозили товар, який розвантажували з залізниці. Поруч були склади та будинки залізничників, які її обслуговували. З ферми, яка колись розташовувалась поруч, возили худобу на м'ясокомбінат. Потім залізницю перешили на широку колію і дорога закрилась» – згадує про цю місцевість один із перехожих.
Згідно з генпланом Вінниці в цій ділянці колись збудують новий міст і вулиця у цьому місці зможе повноцінно розвантажувати кільцеву дорогу. Але поки планів на це немає.
Перейшовши колії, вулиця знову відновлюється і доходить до Хутора Шевченка.
Дійшовши до вулиці Липовецької, вулиця знову приходить у тупик.
Тут генпланом також передбачено будівництво великої розв’язки. На період 2018-2023 років була затверджена концепція розвитку транспортного сполучення і створений проект тролейбусної лінії, яка буде минати дане перехрестя.
Проходу далі по вулиці немає. Тут є невелика заболочена тропа повз гори будівельного сміття.
Для планування майбутньої дороги у цьому місці потрібно буде використати значну кількість коштів, щоб прибрати цю зону. Праворуч знаходиться друга фабрика заводу «Рошен».
Після гаражних кооперативів, складів та підприємств вулиця знову продовжується з асфальтним покриттям. Тут розпочинається жил масив, який виходить прямо до вулиці Київської.
На цьому перехресті закінчується вулиця Гонти.
Подолавши цю велику дистанцію, можна сказати про те, що в даному районі є велика концепція розвитку району Замостя саме через створення повноцінної дороги по даній вулиці. Дане перехрестя у перспективі має виходити на міст через Південний Буг.
Після побудови – Вишеньку можна буде повноцінно з’єднати зі східною частиною міста, не перенавантажуючи центр Вінниці, користуючись новим шляхом.