Православні християни 19 грудня відзначають день пам'яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських Чудотворця.
Як повідомляє БФ «Православна спадщина України на Святій Горі Афон», в цей день дві афонські обителі – Ставронікіта та Григоріат відзначають панігір.
Святитель Миколай народився в III столітті в місті Патари, в Малій Азії. Його благородні батьки – Феофан і Нонна до глибокої старості залишалися бездітними, але не переставали надіятися та молити Бога, щоб Він дарував їм дитину. Господь відгукнувся на їхні молитви й у них народився довгоочікуваний син, якого назвали Миколаєм, що з грецької означає «перемагаючий народ».
Згідно з переданням, під час хрещення, маленький Миколай без підтримки простояв у купелі три години. У дитинстві він не грався з іншими дітьми, а багато часу присвячував навчанню, постився та молився.
Єпископом в місті Патари був дядько святого – теж Миколай. Він умовив батьків хлопчика віддати сина на служіння Богу, на що вони відразу ж погодилися, бо дали таку обітницю при його народженні.
Владика рукоположив його у священика і сказав, що він – «нове сонце, що сходить над кінцями землі, яке стане розрадою для всіх засмучених. Блаженне те стадо, яке удостоїться мати такого пастиря!». Ставши священиком Миколай став вести ще більш подвижницький спосіб життя. Дядько єпископ відправився в Палестину та доручив управління єпархією своєму племіннику.
У той час у місті жив батько, який через матеріальну скруту хотів пожертвувати честю своїх рідних дочок, щоб так заробити гроші й видати їх заміж. Святитель Миколай вночі через вікно кинув їм три мішечки із золотом і таким чином не допустив до морального занепаду.
Коли дядько святого повернувся з Палестини, святитель Миколай сам відправився туди. Під час паломництва на Святу Землю, він заспокоїв розбурхане море. Його молитвами сталося диво – воскрес корабельник-матрос, який впав зі щогли і розбився на смерть.
Святитель Миколай оселився недалеко від Єрусалима в селищі Бейт-Жала. Святий хотів назавжди залишитися в Палестині, і жити усамітнен, виконуючи таємні подвиги. Але Бог розсудив інакше.
Святитель Миколай пішов у Сіонську обитель, яку заснував його дядько. Тут він і хотів залишитися на все життя. Одного разу, під час молитви, він почув голос: «Миколаю! Ти маєш стати на шлях служіння народу, якщо хочеш отримати вінець від Мене! Ця обитель не та нива, на якій ти можеш принести очікуваний Мною від тебе плід. Іди звідси і піди у світ, до людей, щоб прославилося в тобі ім'я Моє!».
Святий Миколай послухався і відправився в місто Мири, столицю і митрополію Лікійської землі. Жив він як жебрак, відвідував усі церковні служби. Коли помер єпископ Іоанн, для обрання нового владики зібралися всі місцеві архієреї. Вони молилися Богу, просячи, щоб Він вказав на того, хто гідний стати новим єпископом. Уві сні одному з найстаріших єпископів було одкровення, в цю ніч він мав стати в притворі храму і, хто перший прийде на богослужіння – і є угодна Господу людина, на ім'я Миколай. Так все і сталося,
Миколай став єпископом Мир Лікійських. Святитель Миколай брав участь у I Вселенському Соборі. Він вдарив по щоці єретика Арія, який відкидав Божество і предвічне народження від Бога Отця, Сина Божого і говорив, що Христос – лише вище творіння. Також з численних чудес святого відомо, що він утримав меч ката і врятував від смерті трьох невинно засуджених. У IV столітті в Лікії був голод. Святитель попросив імператора зменшити данину в 100 разів і підписати відповідну грамоту.
Дивом грамота тут же опинилася в Мирах. Наступного дня правитель захотів змінити указ, але грамота була вже оприлюднена, хоч від Лікії до Константинополя – шість днів шляху. Після нетривалої хвороби він мирно помер 19 грудня 342 року. Його поховали в соборній церкві міста Мири. У 1087 році моряки з Італії перенесли його мощі в місто Барі. Тому, було встановлено свято перенесення мощей, який в народі називають Миколи Літнього – 22 травня. Святитель Миколай шанується в усьому православному світі. Він є небесним покровителем мандрівників та мореплавців, захисником і помічником сиріт, вдів і жебраків. 19 грудня два монастиря на Святій Горі святкують панігір.
Собор обителі Ставронікіта, зведений на честь святителя Миколая чудотворця. Тут зберігається чудотворна ікона «Нікола Устричний», яка була кинута в море в часи іконоборства і врятована моряками. На образі зображений святий Миколай «літній» – без митри; «зимовим» в народі називають ікони, де святитель – у митрі. Також панігір відзначає монастир Григоріат. У 1941-1942 рр., святитель врятував братію від голодної смерті – під виглядом простого дідуся приніс трохи зерна, якого дивним чином вистачило до наступного врожаю. День пам'яті святителя Миколая припадає на Різдвяний піст. Відповідно до Статуту, в цей день дозволено їсти рибу.