У парламенті зареєстровано законопроект №7220, що передбачає обов’язкову реєстрацію та чіпування домашніх тварин, стерилізацію безпородних тварин та низку інших обмежень. Збір за реєстрацію становитиме близько 170 гривень, за оформлення безпритульних та диких тварин заплатить держава. Один із авторів законопроекту Андрій Немировський переконує, що документ посилить відповідальність господарів за «братів менших». Зоозахисники не поділяють його оптимізму: наприклад, віце-президент «Асоціації зоозахисних організацій України» Марина Суркова назвала законодавчу ініціативу «законопроектом масових чисток».
Еколог міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Олексій Василюк відзначає, що законопроект фактично направлений на знищення всіх безпородних тварин. Водночас він наголошує: для того, щоб вставити в живу тварину чіп, необхідна складна техніка, та й сам чіп недешевий, тому мало хто зможе собі це дозволити.
«Якщо це реалізувати, це значить, що за короткий період треба стерилізувати майже всіх тварин. Надалі тварину можна буде завести, лише купивши дорогущу тварину, породисту. Тобто фактично ветеринари хочуть отримати купу грошей, а заодно позбутися взагалі тварин, тільки щоб породисті в заводчиків лишалися», – переконаний експерт.
Про доцільність нової ініціативи в ефірі «Ранкової Свободи» дискутували один із її ініціаторів, народний депутат від фракції «Самопоміч» Андрій Немировський та віце-президентка «Асоціації зоозахисних організацій України» Марина Суркова.
– Пане Немировський, Ви є одним зі співавторів законопроекту. Чим поясните його необхідність?
Андрій Немировський: Найбільша кількість (тварин – ред.), які зараз потрапляють на вулицю, є тваринами домашніми, яких просто викинули.
З приводу того, що потрібно платити податки, – ніхто не намагається збирати податки. Там просто збір, і він не для всіх, це окремі категорії громадян. З приводу того, що всіх повально треба зареєструвати, – це теж не так. Потрібно реєструвати тварин, але це буде відбуватися поступово після ухвалення законопроекту.
Нам потрібно просто зробити єдину базу тварин, до якої має бути долучена поліція, щоб вона мала змогу знайти ту тварину, яка загублена, або викрадена, або її викинули.
– Пані Марино, як вважаєте, цей законопроект змусить власників тварин відповідальніше ставитися до них?
Марина Суркова: Ми називаємо цей законопроект законопроектом масових чисток. Щоб зробити єдину електронну базу реєстрації домашніх тварин, необхідне фінансування, в законопроекті це не передбачено. Тобто я не знаю, за що вона буде створена. Але в законопроекті є інші підводні камені, які одразу не видні неозброєним оком.
Наприклад, законопроект дозволяє пересувні звіринці, пересувні виставки диких тварин. У чинному законодавстві вони заборонені, але законопроектом №7220 вноситься наступне: вони заборонені, якщо не забезпечене дотримання зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних норм і правил. А якщо вони дотримані, то виходить, що пересувні звіринці, які були заборонені, дозволяються.
Якщо раніше відловлювалися тільки собаки, які перебували на вулиці без господаря, навіть у наморднику, повідку, з ошийником, вони все ж таки підлягали відлову, то зараз сюди включають і котів. У мене запитання: навіщо тоді кияни створювали петицію для визнання котів частиною екосистеми міста Києва?
Поголовне чіпування тварин необхідне, дійсно, задумка гарна. Але так, як прописаний законопроект, воно не буде діяти. Хоча там є пільги для реєстрації для громадських організацій, які займаються зоозахистом, для чорнобильців передбачені пільги, але є ще така категорія, як волонтери. Навіть, якщо волонтер працює, він не завжди зможе знайти 170 гривень для реєстрації 20-50 котів і собак, яких врятував за місяць.
– Пане Немировський, прокоментуйте ці зауваження…
Андрій Немировський: Законопроект стосовно бюджету дається окремо, на наступній сесії пленарного засідання він буде поданий, можливо, раніше.
Стосовно волонтерів: більшість волонтерів входять до громадських організацій. Якщо ГО бере на себе відповідальність, нічого з цими волонтерами не буде і ніхто не буде їх чіпати.
На даний момент діє декілька програм по всій країні: всіх безхатніх тварин безкоштовно реєструють.
– Для чого потрібне чіпування та реєстрація тварин? Про який чіп ідеться, яку інформацію він матиме, чи лише реєстраційний номер?
Андрій Немировський: Є чіпи, які вішаються на шию, є чіпи, які вживляються – багато тварин нині зі вживленими чіпами. У кожному місці по-різному, і кожен хазяїн по-різному бачить це питання. Наше завдання – зробити так, щоб була єдина база, щоб можна було зайти з кожного відділку поліції або зоополіції або що там буде надалі.
– Якщо в державному чи місцевих бюджетах забракне коштів на реалізацію законопроекту, громадські організації будуть залучатися на допомогу?
Марина Суркова: Мені дуже подобається, як народні депутати щось прописують – держава не може реалізувати, і все це звалюється на плечі волонтерів. Щодо волонтерів: пан Андрій сказав, що майже всі волонтери в громадських організаціях. Це не так. У кожній громадській організації максимум до ста осіб, а то й близько 50. По місту волонтерів можуть бути тисячі. Тому всі волонтери, які не входять до складу ГО, зобов’язані будуть платити адміністративний збір за реєстрацію тварин.
Ми (громадські організації – ред.) й так багато чого тягнемо, а потягнути реєстрацію, будівництво притулків – це взагалі нереально.
Не зазначено, які саме будувати притулки, який має бути за розміром притулок для міста Харкова чи Києва і який – для села Зелене, наприклад. Але ж там теж є тварини. І там бабуся буде зобов’язана невідомо куди везти тварину.
Тобто бабуся, яка не простерилізувала свою тваринку вперше, заплатить тисяч п’ять. Якщо її «хлопнуть», дільничий прийде протягом місяця, подивиться, а в неї тваринка не стерилізована – складає другий протокол і оштрафує її на 20 тисяч. Це пряма схема для корупції.
У комунальному підприємстві в нас є, наприклад, 300 місць по Харкову, в які можна розмістити тварин, а тварин відловлюють по 20 тисяч. Немає місць для розміщення тварин.
Гуманні комунальники взагалі відмовляться їх відловлювати, скажуть: вибачте, в нас немає де їх розміщувати.
Законом не передбачена стерилізація та випуск до ареалу перебування. Ми не даємо змоги якось по-іншому вирішувати це питання. А так, як зазначено в законопроекті, це неможливо.
– Пане Немировський, прокоментуйте момент про притулки і те, на чому наголосила пані Марина, – як бути тим, хто живе на місцях?
Андрій Немировський: Більшості міст виділяється дуже велика кількість грошей на ці притулки, де також є корупція. І якщо не буде єдиної електронної бази, до якої є доступ у поліції, то й надалі будуть або вбивати тварин, або списувати тварин, яких навіть не існує. Якщо ми хочемо позбутися тварин у притулках, щоб вони не потрапляли до притулків взагалі – більшість тварин потрапляють туди з рук людей, то треба спочатку прописати відповідальність людей.
Для села повинна бути окрема програма, тому що дійсно на селі, в маленьких містах немає цих умов. Ми стикнемося з дуже великою проблемою: там і так викидають дуже велику кількість тварин, а так взагалі не будуть відповідати за жодного зі своїх домашніх улюбленців.
– Пані Марино, які правки Ви б запропонували до законопроекту?
Марина Суркова: Передусім треба не чіпати визначення «жорстоке поводження». Необхідно переписати статтю 299-ту та 89-ту. У пана Немировського прописано, що 299-та стаття – це адмінвідповідальність. Там написано, що пропаганда жорстокого поводження з тваринами, насильницькі дії щодо тварин для задоволення статевої пристрасті – це все адміністративна відповідальність. Я вважаю, що це має бути кримінальна відповідальність.
Зрозумійте, законопроекти повинні писати практики-зоозахисники, а не юристи-теоретики, які сидять у кабінетах і ні разу не стикалися зі спасінням тварин.