Вибухи на арсеналі у Калинівці переконливо продемонстрували, наскільки небезпечним є сусідство військових складів з населеними пунктами – при плануванні їхнього розміщення, яке здійснювалося ще в радянські часи, бралася до уваги лише наближеність до транспортної мережі, а потенційна загроза для мирних жителів просто ігнорувалася. Лише завдяки тому, що ще у 2009-2010 рр. з розміщеної поруч з арсеналом артилерійського озброєння бази зберігання компонентів ракетного палива були повністю вивезені сотні тонн небезпечного «меланжу», вдалося запобігти масштабної екологічної катастрофи – якби це не було зроблено, великі території перетворилися б зараз на «випалену землю» у буквальному сенсі.
На відміну від військового керівництва, цивільна влада на Вінниччині ще десять років тому принципово поставила питання про закриття вибухонебезпечних армійських об’єктів, розташованих в межах населених пунктів. І вивезення ракетного палива з-під Калинівки є лише однією з успішно реалізованих подібних ініціатив тодішніх очільників області – так, у 2007-2008 рр. з 3430-ї бази зберігання озброєнь, розташованої у селі Людавка (а це лише за 20 км від Вінниці – ближче, ніж Калинівський арсенал!), було вивезено 2 тисячі умовних вагонів (по 20 тонн кожний) ракет та авіаційних бомб, які через перевищення термінів зберігання підлягали негайній утилізації. В той же час було ліквідовано й 5909-й склад інженерних боєприпасів, розташований поблизу Гайсина: виконуючи по декілька рейсів щоденно, з травня по листопад 2009 р. військові вивезли звідти 11,8 тис. тонн протитанкових мін. За словами тодішнього командувача військ Західного оперативного командування генерал-лейтенанта Михайла Куцина, вивезення боєприпасів з цього об’єкту стало визначною подією не лише для регіону, а й для держави.
– З вивезенням зі складу останнього боєприпасу фактично перестав існувати ще один військовий об’єкт надзвичайної небезпеки. В 9-кілометровій зоні звільнено від страху місцеве населення, – констатував генерал.
Очищення теренів Вінниччини від велетенських запасів вибухівки було принциповою позицією й тодішнього керівника облдержадміністрації Олександра Домбровського:
Із кожним вивезеним вагоном боєприпасів наша область стає безпечнішою, стає екологічнішою. Прибрати вибухівку від домівок наших земляків, депортувати небезпеку за межі Вінниччини – спільне завдання військової й цивільної влади», – зазначив він під час закриття Гайсинського складу боєприпасів.
Зрозуміло, що не все із запланованого тоді вдалося реалізувати, але й зроблено було чимало. Керівництво Міноборони тоді вдалося переконати й у необхідності розформування Калинівського арсеналу – військове відомство офіційно повідомило про намір розпочати його у 2010 році, і завершити вивезення придатних боєприпасів на інші склади й утилізацію непридатних за кілька років. Але прихід до влади Віктора Януковича перекреслив ті плани, і десятки тисяч тонн боєприпасів залишилися на місці, поруч із калинівчанами.
Все це свідчить про те, що за наявності узгодженості дій військового й цивільного керівництва навіть в роки економічної кризи, за умов обмеженого бюджетного фінансування армії, з Вінниччини боєприпаси вивозилися в середньому обсязі близько 20 тис. тонн на рік – а це чверть задекларованого військовим відомством обсягу арсеналу у Калинівці. Зрозуміло, що зараз, в умовах збройного конфлікту місцева влада мала набагато менше можливостей вплинути на керівництво Міноборони у питанні переміщення небезпечного вантажу подалі від міста, а армійські очільники не зробили відповідних висновків після низки подібних вибухів у Сватовому та Балаклеї.