Сьогодні, 15 липня, у Вінницькому кінотеатрі «Родина» відбувся показ документальної стрічки «На прицілі у щастя».
Це – п’ять історій про переселенців із Луганщини, які змогли реалізувати себе на підконтрольній українській владі території.
Герої фільму: фотокореспондент Олексій Хромушин, співачка Катерина Самарська, журналіст Сергій Іванов, фотохудожник Євген Кудрявцев і педагог Юлія Острогляд.
На перегляд фільму запросили внутрішньопереміщених осіб, які мешкають у Вінниці.
Фільм про людей, які виїхали із зони бойових дій, але зуміли на новому місці знайти себе, перелаштуватися, не опускати рук, а навпаки – мотивували себе й досягли певного успіху, – говорить автор сценарію і режисер картини, сценарист студії «Квартал 95» Олександр Брагін.
Чому студія «Квартал 95» взялась за таку непритаманну для себе тему?
Тому що ми також живемо в цій країні і теж переживаємо за долі людей, які переїхали і потребують підтримки.
Як відбирали героїв фільму?
Хотіли, щоб герої були успішними. За цим же принципом і відбирали їх. Ми не хотіли показувати драми людські, а цього, безумовно, три роки тому було багато. Ми хотіли акцентувати увагу на позитивних моментах, на успішності людей, які змогли досягти життєвих успіхів.
Невже таких знайшли тільки п’ятеро?
Просто ми хотіли, щоб вони були різними. Список тих, про кого можна було розповісти, був великим – близько 30-ти людей фігурувало, але потім залишило тільки п’ятеро.
Покази фільму у різних містах України – ще й нагода поспілкуватись самим переселенцям, – каже Олександр Брагін.
Щодо продовження історій, то ідеї виникають і під час роботи, і після неї, можливо не напряму пов’язані з переселенцями, але тема документалістики, тема навколовоєнних подій в Україні залишається актуальною, – говорить режисер.
Переселенець з Алчевська Володимир Гребенюк, який нині мешкає у Вінниці, впізнав не екрані земляка – фотографа Юрія Хромушина. Каже, той свого часу вчився і жив у його рідному місті.
Я його пам’ятаю, приємно було побачити – дуже позитивна людина. А фільм налаштовує на рух, на життя. Мені вже тут також хочеться влаштувати своє життя, своїх внуків. Але, все одно, хотілося б повернутись до Алчевська.
У Вінниці Володимир Гребенюк нещодавно, два роки жив на окупованій території. Каже, що про переселенців так званої «другої хвилі» нині мало говорять. Хоча ця тема також могла б стати в нагоді документалістам:
«Першу хвилю» переселенців тут прийняли доброзичливо – у них було більше шансів, ніж у нас. Коли ми приїхали – уже трохи «підтомилися» від переселенців. Адже переселенці – також дуже різні. Люди – різні. Тому нам дещо складніше. Але хочеться щось робити, чогось досягти, кудись іти.
Загалом у Вінниці нині мешкає близько 6 тисяч переселенців, це – 4,5 тисячі сімей.
Відповідно до державних програм, вони отримують адресну грошову допомогу на покриття витрат на житло. Діє також міська програма у Вінниці, згідно з якою мешканці міста, в тому числі внутрішньопереміщені особи мають право на отримання матеріальної допомоги, якщо перебувають у складних життєвих обставинах. Вони до нас подають документи, звертаються – ми їм допомагаємо, – говорить заступник директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Ірина Малачевська.