Вінницю та Маріуполь розділяє 900 км. На відміну від 370-тисячної Вінниці це промислове місто металургів налічує біля півмільйона мешканців. Тут є те, чого ніколи не матиме наше місто – морське узбережжя. Тим не менше, між, здавалося б, такими різними містами є багато чого, що нас об’єднує.
Привітне місто металургів
Найперше – це місцевий патріотизм: перша людина, яку зустріли вінницькі журналісти у Маріуполі, виявилась … екс-вінничанкою. Однак з Вінниці жінка переїхала до портового тоді ще Жданова в 60-х роках минулого століття. Маріуполь обожнює, каже, що для неї це найкраще місто у світі. І більшість місцевих так само з теплотою говорять про своє місто. Водночас, коли чують, що до них приїхали з Вінниці, жваво розпитують – а що у вас, а от ми чули, а ці ваші трамваї з Швейцарії – це правда?!
Одразу варто зауважити, що тут люди привітні і гостинні. Вони не настільки «балувані» величезним напливом туристів ніж, наприклад, Одеса. Тому і ціни тут «бувалих» відпочивальників вразять наповал – номер на двох у найкращому готелі (називається «Посейдон») буде коштувати 700 гривень на добу. І це не жарт, бо маріупольці до всього ще дуже скромні, тож медійники з Вінниці самі «склали пазли» про найкращий готель, коли випадково побачили біля рецепції відомих виконавців, які приїхали в якості учасників на фестиваль «MRPL City».
Настільки ж привітне, як і його мешканці, саме місто – воно чисте, доглянуте, повсюдно видно, що триває сезон ремонтів: дороги, теплотраси, благоустрій дворів. Команда міського голови Вадима Бойченка – це доволі молоді люди із здоровими амбіціями перетворити Маріуполь на місто, де варто жити. «Тут варто жити» – це ключовий посил брендингової стратегії міста. Варто пам’ятати, що український Маріуполь сьогодні – це прифронтове місто, тому розумієш, наскільки непросту задачу ставить перед собою муніципалітет.
Безпечне місто
До речі, важливий момент: у Маріуполі безпечно. І це правда. Стереотип, що сюди не треба їхати, бо поблизу лінія фронту (як і стереотип – що це промислове місто, тому воно сіре і нецікаве) – не відповідає дійсності. Дійсно, недалеко лінія фронту, але українські військові зараз настільки професійно виконують свої обов’язки, що в самому місті про війну нагадують хіба що понівечені місцями осколками «градів» будинки у віддаленому мікрорайоні «Східний», який російські терористичні війська обстріляли в 2015-му. Обстріл з «градів» тривав всього хвилину, але наслідки трагедії просто жахливі: 30 загиблих і близько 170 поранених. Постраждала школа, 2 дитячих садочки, накрило ринок, згоріла стоянка машин. Пошкоджено 374 будинки – як багатоповерхових, так і приватних. Одна з вулиць сьогодні носить дуже символічну назву: вулиця Захисників України. Сьогодні більшість об’єктів відновлені, людям допомогли з покрівлями і вікнами. Маріупольці вдячні усім містам, які відправляли сюди будівельні матеріали та іншу допомогу (не рахуючи виділених більш як 60 млн бюджетних коштів на відновлення інфраструктури) – в тому числі дуже тепло згадують Вінницю, яка також однією з перших надіслала допомогу. Зараз цей мікрорайон знову ожив – міська рада тут активно працює з мешканцями по програмі благоустрою прибудинкових територій «Зручний двір», а буквально кілька тижнів тому тут відкрився новий супермаркет.
Разом з тим, про обачність (і не лише тут, а й в усьому Маріуполі) не забувають – всюди є написи на будинках «Сховище», які регулярно перевіряються, чи готові вони приймати людей в разі виникнення надзвичайної ситуації. В контексті безпеки запроваджується і нова система оповіщення. Стару систему, яка прив’язана до систем «Укртелекому», тут не демонтують, її також залишили. Але паралельно, і почали саме з мікрорайону «Східний», встановлюють нову: «Ми шукали технічне рішення і торік його знайшли. Встановлюємо нові пристрої системи оповіщення, які працюють у безпровідному режимі – як в ФМ-діапазонах, так і GPRS-мережі. Вони автономні, є акумуляторна батарея. В жовтні в нас проходили навчання обласного масштабу, на яких нову систему якраз було протестовано: за легендою тоді був артобстріл, і треба відзначити, що усі служби професійно і оперативно зреагували, – розповідає директор департаменту з питань екології, енергоменеджменту, охорони праці та цивільної безпеки Маріупольської міської ради Ваагн Мнацаканян. – Зараз ми впроваджуємо 1-й етап цього проекту, і до кінця року у нас будуть встановлені 20 блоків нової системи оповіщення, ще 40 – на муніципальних об’єктах соціальної інфраструктури. Усі вони будуть під’єднанні до єдиної системи».
Ще один проект, всі елементи якого зав’язані на єдиній системі і який нагадує про статус прифронтового міста – це унікальний для всієї України Єдиний аналітичний сервісний центр ГУ Нацполіції у Донецькій області, який працює з грудня 2016 року. Він був створений в рекордно короткі терміни – на ремонт приміщення, придбання, монтаж і тестування обладнання знадобилось всього 11 місяців. Центр створений за кошти, виділені міською радою, Нацполіцією та Фондом розвитку Маріуполя. Головне у ньому – це, звісно, людський ресурс та інтелектуальне програмне забезпечення, розроблене спеціально для потреб поліції цього регіону. Зараз робота центру охоплює територію Маріуполя і Покровська, незабаром до неї підключать Бахмут, Слов’янськ та Краматорськ.
Як це працює? По самому лише Маріуполю на всіх в’їздах у місто і в місцях найбільшого скупчення людей встановлені більше 30 відеокамер, які здатні розпізнавати не лише автомобільні знаки, але й обличчя людей з дуже високою точністю. По машинах система визначає державний знак та колір, і показує, чи не перебуває автівка у розшуку. Також вона здатна визначати номерні знаки, які були втрачені, загублені, вкрадені або поновлені, але з якихось причин про це не було повідомлено поліцію.
«Камери мають можливість визначати розходження даних реєстрації. Наприклад, автомобіль, який був зафіксований як «Хонда» з номерним знаком умовно «55 35», а в базі даних цей номерний знак належить, скажімо, Неоплану. Диспетчерська приймає сигнал і передає співробітниками патрульної поліції, – розповідає начальник відділу служби «102» УІПКП «102» ГУПН у Донецькій області Ольга Фагауліна. – Також за ініціативою начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області, генерала В’ячеслава Аброськіна розроблено безкоштовний мобільний додаток – «поліція 102». Його можуть використовувати навколишні міста. Якщо користувач мобільного додатку бачить правопорушення, він має можливість зробити фотофіксацію і направити інформацію до нас. Диспетчер передає її співробітникам поліції для реагування. Крім цієї функції є кнопка виклику поліції. Цей додаток орієнтований в основному на неповнолітніх, щоб діти відчували себе в безпеці. Натиском однієї кнопки приходить сигнал про геолокацію, де він знаходиться, і співробітники поліції направляють найближчий наряд для реагування і допомоги».
В іншому залі знаходиться колл-центр, де оператори приймають дзвінки з усієї підконтрольної території України в Донецькій області і направляють повідомлення територіальним патрульним. Усі працівники – цивільні, і лише жінки. Водночас це кваліфіковані спеціалісти, які пройшли п'ять етапів відбору.
Допомога у створенні цього Єдиного аналітичного центру поліції – є однією зі складових муніципальної програми «Безпечне місто» (і це ще одна схожість із Вінницею, де також діє ідентична міська програма по встановленню камер відеонагляду по місту). Заступник міського голови Ярослав Хотнянський каже, що свідомо обирали німецькі дороговартісні відеокамери, які здатні не просто з високою точністю розпізнавати обличчя: «Схожих людей може бути багато. Але навіть якщо людина відпустила бороду, то ця камера її все одно розпізнає. На серверах Центру є бази даних тих людей, які розшукуються правоохоронними органами. І якщо камера розпізнає таку особу – то одразу видається сигнал тривоги і оператор передає далі цю інформацію, щоб патрулі виїхали на затримання. Але ми не зупиняємось – це лише перший етап. У планах обладнати відеонаглядом заклади освіти – в цьому році зайшли у 10 шкіл. Це соціальний проект, в якому беруть участь провайдери. А 98 шкіл і садків ми вже забезпечили кнопками екстреного виклику поліції».
Маріупольська Вежа, транспортна реформа, Центр надання адмінпослуг
Також минулого року в Маріуполі запрацював Центр надання адміністративних послуг, який працює за тими ж алгоритмами, що і вінницькі Прозорі офіси – відвідувач не має жодних контактів з виконавцем послуги, він здає документи через адміністратора і у визначені законодавством терміни отримує їх у Центрі. Приймають в середньому 300-350 людей щодня. За рік роботи вже надається понад півтори сотні адміністративних послуг (у Вінниці, де перший «Прозорий офіс» запрацював в 2008-му – більше 300 послуг), але працівники Центру кажуть, що кількість послуг постійно нарощують.
Також з обранням міським головою Вадима Бойченка у Маріуполі була затверджена Стратегія розвитку муніципального транспорту. Так само, як і у Вінниці п’ять років тому, транспортна реформа передбачає, що основний пріоритет надаватиметься розвитку саме муніципального транспорту маріупольського ТТУ. Як і у нашому місті, тут є всі види такого транспорту: трамвай, тролейбус та автобус. Зараз муніципалітет займається оновленням рухомого складу ТТУ за кошти і міського бюджету, і грантів різних міжнародних інституцій, і за підтримки в тому числі обласного бюджету. «Враховуючи те, що рухомий склад був зношений на 80%, протягом 2016-2017 років ми ситуацію покращили, але до ідеального стану нам ще потрібно буде попрацювати. В перспективі по нашій стратегії до 2021 року ми повністю приведемо парк техніки ТТУ в належний стан, – говорить начальник маріупольського ТТУ Віталій Донєв. – Зараз на лінії виходить 36 тролейбусів, а по стратегії розвитку їх має бути більше сотні. Якщо говорити про муніципальний автобус, то зараз нових автобусів на маршрути виходить 23, у планах – більше сотні. На трамвайні лінії виходить 50-55 вагонів, у планах розвитку – біля 60-ти».
Нові тролейбуси, які закуповує місто, марки «Дніпро». Ще частина тролейбусів, якими замінюють тролейбусний парк, – німецькі «MAN». Вони були у використанні, але пройшли капрепонт. До речі, в тролейбусах встановлюють Wi-Fi. А автобуси купують «МАЗ». Щодо трамваїв, то обходяться як власними силами (роблять капітально-відновлювальний ремонт старих чеських вагонів), так і розраховують на допомогу влади – в цьому році очікують 5 нових «чехів».
А ще у ТТУ радіють роботі ККП «МАРІУПОЛЬАВТОДОР», яке було засновано в листопаді 2016-го. Міська рада у придбанні техніки для підприємства інвестувала 53 млн грн. І вже на цей рік у планах – проведення капремонту 11 км доріг. «Сьогодні штат підприємства складається з 257 чоловік. Основна професія – це водії, асфальтобетонщики, дорожні робочі, які обслуговують зливову каналізацію і посадочні павільйони. По техніці – це абсолютно нова німецька техніка. Всього в Маріуполі 850 кілометрів доріг. Якщо говорити про те, скільки потрібно, то це практично 100%. Бо по капітальних ремонтах більше 10 років дороги не робилися взагалі», – розповів директор підприємства Дмитро Чучмай.
Утім, і ремонт доріг, це ще не все, що об’єднує Вінницю і Маріуполь. У цьому місті також є водонапірна вежа, яка навіть зовні нагадує вінницьку. Вона теж була збудована на початку 20 сторіччя. І тут, так само як і у нас, після ремонту планують відкрити туристичний центр для гостей міста.
Чого прагне Маріуполь?
Нова міська команда, яка працює у місті з кінця 2015 року, зараз займається найбільш «закинутими» протягом багатьох років сферами – це уся комунальна інфраструктура. І це не тільки дороги, транспорт, освітлення та благоустрій в цілому. Це і вирішення проблеми питної води, що є проблемою в цілому для Сходу України. Коли був перебитий водопровід Сіверського Донця, місто було вимушено користуватися резервним водосховищем. А сьогодні на базі водоканалу вже виробляється столова мінералізована вода. І діє соціальний проект «Доступна вода». За словами мера Вадима Бойченка, вперше за всю історію міста лише за один рік буде замінено 46 км водопроводу.
«Ми ще поставили перед собою задачу навести в місті порядок. Подивилися чудовий досвід міста Вінниця – це дуже чисте і гарне місто. Я особисто як мер захотів його перейняти і реалізувати у нас. Ми провели інвентаризацію – хто ці люди, які наводять порядок в нашому місті, і скільки їх? На весь Маріуполь їх було 18 чоловік. Тоді все зрозуміло, чому в місті було брудно. А сьогодні вже 490 людей займаються прибиранням нашого міста. Ми їх забезпечили відповідними умовами, механізованою технікою, елементарно – фірмовим одягом. І мотивували хорошим рівнем заробітної платні – сьогодні простий прибиральник отримує 5000 гривень. Ми показали цим людям, що вони важливі сьогодні для міста», – розповідає Вадим Бойченко.
Паралельно з цим займались і проблемою вивезення сміття – вичистили усі стихійні сміттєзвалища і придбали новенькі сміттєвози, відпрацювали логістику, щоб відходи вивозились регулярно і не створювали дискомфорту для мешканців.
Втім, до усіх інших сфер міського життя увага не менша – заклади соціальної сфери, питання переселенців, спорт та дозвілля. Взагалі міський голова Маріуполя каже, що їхня мета полягає в тому, щоб це місто в Україні сприймали як центр спорту та культури. І цього року вирішили підтримати безпрецедентний проект для Маріуполя – триденний фестиваль «MRPL City». Саме для того, щоб показати усім: місто живе і розвивається попри усі складнощі, пов’язані із статусом прифронтового міста.
Фестиваль «MRPL City» у місті, яке заснували греки
Цей фестиваль можна сміливо назвати найбільш грандіозною музичною подією цього літа для Східної України. За підрахунками організаторів впродовж 3-х днів фесту його відвідало близька 30 тисяч людей. Три сцени, на яких «запалювали» глядачів більше трьох десятків виконавців у різних жанрах – від рокерів до реперів і ді-джеїв. «Скай», «Тартак», Noize MC, O. Torvald, Onuka, «Бумбокс», «Hardkiss» і багато інших відомих гуртів та співаків можна було побачити на пляжі «Піщанка».
А крім них тут було безліч місць для селфі, лаунж-зон, кафе, де можна перекусити, і коктейль-барів (але що цікаво – скільки не шукали, але людей, які б ледь трималися на ногах, тут так і не побачили).
«Проведення подібного заходу, а тим більше в прифронтовому місті – було викликом. Ми хочемо цим заходом показати всій нашій країні, що в Маріуполі безпечно, в ньому проходять свята та тут таке ж саме життя, як й в інших містах України, і тут відкриті до нових віянь музичної культури України», – розповіли організатори заходу.
Щодо громадської безпеки, то цілодобову охорону забезпечували Національна гвардія України, Національна поліція, власна охорона фестивалю, берегова охорона, кінологи, піротехніки, рятувальники, Служба безпеки України. Загалом – 900 чоловік.
Гості приїхали з Запоріжжя, Дніпра, Херсону та інших міст. Можна було побачити не тільки молодих людей, але й родини з маленькими дітьми і навіть людей похилого віку. В майбутньому організатори планують зробити фестиваль щорічним.
Для Маріуполя такий щорічний фест буде в плюс, бо насправді окрім Азовського моря (яке, як відомо, насичене йодом, і тому дуже корисне для профілактики різних захворювань), – це місто ще й має цікаву історію.
В нинішніх реаліях, коли у Маріуполі лише за офіційною статистикою проживає 60 тисяч тимчасово переміщених осіб, дуже символічним є той факт, що його заснували … переселенці. Це були греки, яких покликав сюди за собою з Криму митрополит Ігнатій. Тож не дивно, що саме тут нині проживає найбільша грецька громада України. А ще ця територія була частиною Запорізької Січі. Запорізькі козаки ділили її з донськими козаками, а межею слугувала річка Кальміус. Тут була і їхня фортеця. Нині на її місці знаходиться пам’ятний знак у формі куба.
А якщо «копнути» далі в історію, то з Х століття землі Приазов'я перебували під впливом Київської Русі. Почавши колонізацію приазовських степів у V–VI століттях нашої ери, давні українці жили поруч із Кальміусом і Міусом. А з ХІ ст. сюди почали переселятися половці, які, зрештою, взяли його під свій контроль, випасаючи в степах коней, про що свідчать чисельні кам'яні фігури половецьких воїнів і жінок – так звані «кам'яні баби». Вони збереглися до наших днів і їх можна побачити в місцевому Краєзнавчому музеї.
Серед маріупольців, яких знає кожен, – прізвище відомого художника-пейзажиста (до речі, також грека за походженням) Архіпа Куїнджі.
Підсумовуючи, Маріуполь – це українське місто, куди варто поїхати, щоб познайомитись і з його історією, і сучасністю. Тут варто … (далі можна додавати: відпочивати, засмагати, «тусити», ходити по музеях, спілкуватись і знайомитись з місцевими і т. д.).
За інформацією: Департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Вінницької міської ради