Майже через 100 років після прогнозу А.Ейнштейна про те, що масивні тіла можуть згинати промені світла, що проходять повз них, вченим вдалося використати цей ефект для визначення маси зірки.
Вперше прогнози відомого фізика про обгинання світлом зірок вдалося підтвердити в ході сонячного затемнення 1919 року. Одним з головних припущень загальної теорії відносності було твердження про те, що поблизу тяжіючих тіл змінюється кривизна простору.
Тому ефект відхилення світла при проходженні поблизу таких тіл, як зірки, спостерігається в два рази сильніше, ніж припускають закони класичної гравітації. У 1936 році А.Ейнштейн припустив, що, вимірявши відхилення світла, можна оцінити масу тяжіючого об'єкту, але засумнівався в практичній можливості експерименту.
Вчені під керівництвом Кайлаш Саху з Інституту космічного телескопа вперше зуміли таким чином "зважити" окрему зірку. Для цього вони вивчили більше 5 тис. зірок на предмет взаємного положення і підрахували, що білий карлик Stein 2051 у березні 2014 року виявиться майже на одній лінії з більше далекою зіркою.
Направивши космічний телескоп Hubble в потрібний час на білого карлика і оцінивши відхилення світла далекої зірки, вони оцінили масу карлика в 68% від маси Сонця.