У неділю, 19 березня, відсвяткувала 90-річний ювілей людина, яку називають легендою, – Олексій Степовий з села Джулинка Бершадського району. Свого часу до нього у село на три дні приїздив у гості лауреат Нобелевської премії Олександр Солженіцин. Про Олексія Степового Солженіцин писав у своїй книзі "Архіпелаг ГУЛАГ". Розповів про хлопця, якого заарештували і відправили у табори у 1950 році за малюнок. На обкладинці зошита для контрольних робіт він намалював портрет Сталіна, а сусід запитав: "А свиню можеш намалювати?" І він нижче намалював свиню і здав зошита учителю. Більше він того зошита не бачив, а його родина не бачила свого сина довгі роки – вирок 10 років таборів. Лише смерть Сталіна принесла визволення з таборів. Цей зошит з малюнком досі зберігається у вінницькому архіві. А в доробку злишись сотні портретів безвинно ув’язнених у таборах ГУЛАГу. Бо звідти, з того мороку, він привіз 40 зошитів-щоденників, в яких писав і замальовував табірне життя.
Створивши більше 1000 полотен та портретів, він мав за плечима лише 2 класи. Викинули з сільської школи теж за малюнок. Він закінчував другий клас і під час уроку намалював свою вчительку – 19-річну красуню з довгим волоссям у повний зріст. Не зрозуміло, що її обурило, але вона з тим малюнком побігла до директора. А той у прямому сенсі спустив Олексійка зі східців школи, а торбину з книжками викинули йому через вікно. Ось так 8-річний Олексійко почав працювати у колгоспі. Це був 1935 рік. На той час вже помер його батько, колись він служив у армії Петлюри. А після приходу «совєтів» саме це факт з біографії став причиною того, що активісти кинули його у в’язницю, де сильно побили. Покалічений повернувся батько додому. Але з того часу піднятись з ліжка більше не міг. А малий Олексійко у долонці приносив йому хліб з дитячого садка. Батько не знав, що 5-річний син відриває від себе ці крихти.
Згадуючи ці та інші події зі свого життя, у день святкування 90-літній Олексій Пилипович приймав гостей у Будинку культури села Джулинки. Уся велика рідня зібралась на відкриття виставки робіт Олексія Степового. А він зустрічав кожного з посмішкою крізь довгі, козацькі вуса. І розповідав про своє, майже вікове, життя.
– Зважаючи на світову знаменитість нашого земляка, журнал «Вінницький край» та Вінницький обласний художній музей підготували до розгляду на експертній раді у 2017 році його унікальний альбом табірного живопису «З мороку архіпелагу ГУЛАГ» для видання коштом обласного бюджету в «Бібліотечці журналу «Вінницький край», – повідомив головний редактор журналу Вадим Вітковський.
Вадим Миколайович презентував сигнальний екземпляр видання та урочисто вручив його автору.
На честь ювіляра свої пісні дарував народний ансамбль «Надбужанка», учні музичної школи, місцеві колективи та артисти. Вийшли на сцену його син, онуки та правнуки. Спираючись на руку невістки, піднялась вірна дружина, яка сказала багато теплих слів своєму чоловікову, з яким цьогоріч будуть святкувати 60-річницю подружнього життя. Багато щирих слів почув від директора Вінницького обласного художнього музею Іллі Безбаха та вінницького поета Віктора Цимбала. Згадав, як їздили по архівах України з Олексієм Степовим і головний редактор районної газети «Бершадський край» Федір Шевчук.
Від імені голови обласної Ради Анатолія Олійника ювіляра привітала начальник аналітично-інформаційного відділу виконавчого апарату обласної Ради Ірина Ярошинська, а також голова Бершадської районної ради Михайло Бурлака та Бершадської райдержадміністрації Іван Стефанцов та голова об’єднаної територіальної громади с.Джулинка Петро Швець.
На питання, в чому секрет його щирої веселої вдачі, Олексій Пилипович відповідає одним словом – любов. Любов до світу, до людей, до природи, до Бога. Джулинчани саме йому, Олексію Пилиповичу, дякують за відновлення старовинної церкви у селі. Минулої зими Олексій Пилипович врятував на ставку, що біля його будинку, двійко лебедів, які примерзли до льоду. Ходив до них щоранку. Приносив зерно та розбивав лід. А ще домагався відновлення справедливості – у 1972 році будівлю сільради побудували на могилі 160 воїнів-визволителів.
…Якщо кожна людина – це космос, то Олексій Степовий – це Всесвіт, Епоха, Історія, Легенда. Йому ще багато чого є розповісти нащадкам. А ще скільки усього залишилось у його серці та душі. Того, чого ми не знаємо, але бачимо у його мудрому погляді.
За інформацією: Прес-служба Вінницької облради