Із 14 до 26 березня у Вінницькому регіональному центрі сучасного мистецтва «Арт-Шик» триватиме виставка «У вимірі духовної краси» художниці Людмили Бондар. В експозиції будуть представлені батик, колажі, аплікації.
У нашому світі, особливо сучасному, імпульсів до художнього творення існує багато – від самих низьких, комерційних, до високих ідейних. У художниці Людмили Бондар таких імпульсів… немає. Так само, наприклад, як в кожного з нас немає імпульсів дихати – ми просто робимо це, бо інакше – не жити. У цьому сенсі «працює, як дихає» – найбільш містка характеристика творчості Людмили. Вона просто не мислить себе поза межами творчого процесу, бо у ньому найвищий зміст буття. Але те, що на словах лунає із претензією на Вічність, для неї – природній стан душі. Тому, незалежно від тематики, творчість художниці є сакральною (від латинського sacralis – священний, в одному із його значень – близький серцю, необхідний).
Сакральне мистецтво, як культурне явище, дійсно природньо близьке Людмилі Бондар, але, в першу чергу, своїми естетичними якостями –шляхетністю кольору, досконалістю композиційних схем, глибоко продуманим лаконізмом змісту. Вона занурилася у тему ще під час навчання у Львові, знайомилася з мистецтвом сакральних тканин у запасниках Києво-Печерської лаври і переконувалася, що матеріальні декоративні витвори органічно відповідають її власній духовно-естетичній концепції мистецького бачення. Відтоді, віками напрацьовані традиції давніх майстринь провідною мелодією лунають у будь-якому творі художниці. А їхній технічний спектр є доволі широким – акварель, батик, колаж, вишивка, викладення шнуром, вільний розпис, аплікація, а також різноманітні авторські комбінації вищезазначених прийомів.
Авторські техніки Людмили Бондар – тема для окремої розмови, гідної наукового дослідження. Ця частина творчого здобутку художниці – наочна демонстрація високого рівня художньої культури, вишуканого смаку та несподівано-оригінальних рішень. Щодо оригінальності… Ось, наприклад, мало хто знає, що такі образи, як «Спас», «Богородиця», «Ілля Пророк» несуть в собі потужній енергетичний імпульс, який закладено, як не дивно, на суто матеріальному рівні. Вони створені у техніці вільного розпису на полотні, але ж на якому! На тканині, подарованій жінкою, яка зробила її повністю власноруч – від вирощування сировини і до готового тканого виробу. Рукотворний образ на рукотворній основі (!) – це явище, що підіймає твір над буденністю, перетворює його на потужний знаковий артефакт. А його автор, який володіє такими інструментами, постає, як справжній творець духовної легенди…
Перше враження від робіт художниці – замилування, захоплення. І тільки згодом, коли підходиш ближче – здивування: «Невже це зроблено жіночими руками?!» Ось так і мають жити для людей справжні мистецькі твори – вражати, насамперед, своєю Гармонією та Красою, які на певному етапі постають важливішими за Автора. Справжній митець ніколи не нав’язує себе штучно, він просто органічно вплітає своє мистецтво у загальне полотно людської культури, стає з ним єдиним цілим, а відтак і непідвладним плину століть, адже у вимірі духовної краси час зупиняється…
Юлія Присяжна, мистецтвознавець, член НСХУ