«Медичні бунти» на Вінниччині – мітинги, страйки, перекриття доріг. У районах люди протестують проти «нарізки» госпітальних округів, до центрів яких – до головних медичних закладів – їм важко буде дістатися, крім того, і пацієнти і медики бояться, що лікарні, в яких вони лікуються і працюють, буде закрито.
Складну ситуацію із впровадженням чергової мед реформи та її можливих наслідків на своїй сторінці у Фейсбук прокоментував Олександр Домбровський, народний депутат України і губернатор Вінниччини 2005-2010 рр.:
На жаль, тенденція знищення залишків системи охорони здоров’я в нашій країні продовжується. Коли я читаю заяву заступника міністра охорони здоров’я, що Міністерство контролює дотримання методології створення госпітальних округів, методології, яку вони самі створили й затвердили, а громада самостійно визначає кількісний та якісний склад медичних установ, це мені, крім непрофесіоналізму та профанації ідеї, нічого більше не нагадує. Цьому заступнику міністра, і міністерству також хочеться задати одне просте запитання: а хто в Україні відповідає за державну політику в сфері охорони здоров’я, хто відповідає за розв’язання ключової проблеми, з точки зору безпеки країни, – збереження здоров’я нації, як не Міністерство охорони здоров’я?
Що стосується кількості госпітальних округів у Вінницькій області, яку я дуже добре знаю і відчуваю, то навіть, якщо підходити з точки зору простої математики, на 1,6 млн жителів Вінницької області повинно бути – мінімум – вісім округів. А якщо враховувати, що Вінницька область має сільськогосподарську специфіку, великі сільські території, то кількість госпітальних округів має бути не меншою ніж десять. Центри госпітальних округів повинні бути створені не тільки там, де є матеріальна база. Наявність матеріальної бази – це, звичайно, важливо та правильно, але ми повинні сьогодні отримати відповідь на те, як забезпечити високий професійний рівень фахівців, які там працюватимуть, умови їхнього життя. Я вже не кажу про нинішній дефіцит медичних працівників на сільських територіях.
Ми повинні сьогодні також розуміти, що буде з медичними закладами, які не стануть центрами, але в яких уже історично створено медичну базу, в яких працюють люди. Що зробити для того, щоб вони не зруйнувалися?
На мій погляд, суперактуальним є питання – як не зруйнувати систему швидкої медичної допомоги, бо в умовах кількох госпітальних округів на великій території будь-якої області велике навантаження ляже саме на швидку допомогу. Яка там кількість автомобілів? Де вони будуть обслуговуватися? У який спосіб вони працюватимуть? Із якими фахівцями працюватимуть? Я не бачив і не чув комплексної відповіді на всі ці запитання.
Я вже неодноразово говорив: на жаль, сьогодні відсутня цілісна система реформування системи державного управління в Україні. І кожне міністерство розуміє це по-своєму. Все це нагадує мені відому байку про лебедя, рака та щуку… Така різновекторна децентралізація, взагалі, може призвести до повного руйнування системи регіонального управління, а згодом – і до розриву внутрішніх зв’язків між регіонами в країні і, що найстрашніше – до розвалу країни.