Пам'ятник старовинній вінницькій «Єрусалимці», що з'явився 15 жовтня при вході до кав'ярні-музею «Пан Заваркінъ та синъ», став популярним місцем для селфі менше, ніж за тиждень. Можливо, через незвичне художнє рішення «збірного образу» заможного вінничанина початку 20 століття. Магазин-вітальня працює тут вже чотири роки, майже половину цього часу планували відновити автентичний фасад і додати історичної атмосфери, – говорить власник закладу Олександр Абрамчук.
Перед цим тут був звичайний офіс, під нього і робився фасад: це була іспанська плитка. Коли ми відтворили магазин, який був тут на початку 20 століття, зовнішній вигляд перестав бути актуальним. Люди, які в середині поринали в атмосферу 19 століття, хотіли щось схоже бачити і зовні.Колись це був будинок з дуже гарної старовинної цегли. Якщо вже зробили фасад, то вирішили «відтворити справедливість» в сенсі того, що перший власник цього закладу, який створив магазин, був євреєм, як і 63% тогочасних мешканців Вінниці – це було єврейське містечко. В принципі, заклад і нині позиціонується в уяві туристів, як об’єкт, пов’язаний з єврейською культурою. Коли приїжджають сюди туристи з Німеччини, Ізраїлю, США – колишні мешканці Вінниці, у них дещо ностальгічний настрій. Як данину саме тій Вінниці, яка була на початку 20 століття, ми й вирішили зробити такий пам’ятник.
«Збірний образ» мешканця Єрусалимки вінницький скульптор Сергій Олейніков творив на власний розсуд, тому всі претензії щодо схожості єврея чи то на Маркса, чи на Коломойського, слід адресувати йому, – жартує Олександр Абрамчук. Єдиною умовою до автора була обов’язкова присутність у композиції кота Шльоми – справжнього історичного персонажа.
Цей кіт. дійсно, жив на Єрусалимці. Є свідчення, що він проявляв справжні дива винахідливості, коли виносив з єврейських будинків ковбасу і м’ясо. Цим і ввійшов в історію. Це – реальний персонаж.
Виготовлено пам’ятник з бетону із додаванням спеціального клею, тому бронзу він нагадує тільки ззовні, – каже Олександр Абрамчук. І розповідає про свою мрію: аби знайшлись гроші чи то в мерії, чи в меценатів на відтворення автентичного вигляду всього будинку братів Гельблу.
Це був дуже красивий будинок: була ліпнина, різні архітектурні додатки, але в 1958 році, коли добудовували четвертий поверх, його просто поштукатурили і все – хотіли приховати різницю між старовинною цеглою і тією, з якої добудований поверх. Якби зробили, як належить, як ми зробили фасад, це була б родзинка, на яку ходили б і наші туристи і гості з інших міст та з-за кордону.
«Може бути ще цікавіше», – каже Олександр Абрамчук і показує на арку, поруч з кав’ярнею-музеєм. За словами підприємця, вона унікальна, за архітектурними нюансами – чи не найкраща у Вінниці.
– Але зараз вона у вкрай захаращеному стані, я вже і в мерії про це казав… Якщо зробити її по-людськи – буде на що подивитися: у нішах поставити скульптури, відтворити браму, як було колись, бруківку…
Але все це – перспектива. Олександр Абрамчук хоче, щоб вона була недалекою. Можливо, Шльома спонукає тих, кому під силу робити Вінницю туристично привабливою, поміркувати над цією ідеєю.