Нині на Вінниччині активізували свою діяльність більше десятка недержавних компаній, які займаються «адмініструванням придбання в группах»: «ICredit», «ШвидкоГроші», «MoneyBoom», «Moneyveo», «Finline», «Престо» і т.п.. Вони будують свою роботу за принципом фінансових пірамід і, незалежно від назв, якими вони прикриваються: чи то «кредитні спілки», чи «соціальні програми», суть їх діяльності у 90% випадків зводиться до банального видурювання грошей у громадян, – повідомляє прес-група УСБУ у Вінницькій області.
У повідомленні також йдеться: «Як правило, такі спілки пропонують клієнтам позики під дуже вигідні відсотки для придбання, наприклад, нерухомості, земельних ділянок, транспорту і т. ін. Для отримання майна чи коштів усі учасники вносять щомісячно встановлену суму. Далі відбувається розіграш. За результатами незалежного, як стверджують менеджери спілок, відбору, товар чи право на позику на всю суму зібраних коштів отримує лише один із клієнтів, усім іншим залишається чекати наступного разу. Однак, практика показує, що «переможці» часто є підставними особами, наближеними до керівництва цих компаній, або ж такими, що сплатили до фонду найбільші з-поміж інших учасників суми. Проте, інформацією про це володіє лише сама компанія. В результаті решта клієнтів залишаються ошуканими. В інших випадках, зібрані з клієнтів кошти, що мали б спрямовуватись на придбання товарів, переводяться на рахунки інших структур, з метою подальшого їх конвертування у готівку.
Крім того, в самому договорі клієнтів з такими підприємствами існує кілька юридичних пасток, незнання яких позбавляє клієнтів можливості повернути власні гроші. Наприклад, розірвати договір з підприємством можна лише у перші сім днів. Для цього треба зателефонувати за вказаним номером і повідомити про своє рішення. Однак, номер, як правило, не відповідає. Коли ж термін розірвання договору вийшов, вступний внесок (близько 5 % від вартості обраного товару чи суми позики) учаснику групи вже не повертається. Також, невчасне внесення платежу чи дострокове розірвання договору учасником означатиме автоматичне виключення з програми та неповернення вже внесених коштів.
Менеджери компаній навмисне не роз’яснюють клієнтам цих умов договору і, фактично, обманом залучають гроші громадян.
Таким чином, лише одиниці з учасників таких груп отримують бажане, щоб слугувати рекламою „порядності” підприємства. Більшість же довірливих клієнтів фактично потрапляють в залежність від механізмів псевдокредитування. Державне регулювання діяльності таких спілок, через недосконалості чинного законодавства, недостатнє, і, врешті-решт, ошукані громадяни стикаються з втратою власних грошей».